Іди, дівчино, донько Батьківщини,—
Настала нині подвигів пора.
Хіба сестра пораненого кине?..
Твої слова — бальзам для серця й ран.
Хай славиться ім'я твоє, дівчино!
Як матері Ім'я, воно не згине!
Рясні сади злеліяні тобою,—
Бурани не зігнуть твоїх дерев.
Ми з приказкою дружимо такою:
«Відваги повні і левиця, й лев».
Фронти зовуть, пора рушати нам,
До перемоги кличе далина!
О, почуття твої високі, чисті,
Натура поетична і проста!
Твої думки, жадання — пломенисті,
Твоя любов — легенда на вустах,
Нехай живуть любов, діла вогнисті
Й дівочі руки, творчі, мозолисті!
Зовуть фронти — і йдуть радянські люди,
Братам ти допоможеш у бою.
Якщо ворожа куля влучить в груди,—
Ти, ніжна, рану пов'яжи мою.
Твоя турбота нам за ліки буде,
А смерть про нас і думати забуде!
На фронті наша дружба розгориться,
Відважно будем битись, мов орли.
Здобуде перемогу наша криця,
Щоб люди всюди щасно зажили.
Зорить на нас Вітчизна-зоряниця,
Свободи факел у руках іскриться!
Іди на фронт, дівчино яснозора,
В серцях у нас ясний вогонь горить.
Іди, нас марші проведуть суворо,
В атаку підем — битва клекотить.
Перейдемо через ліси і гори,
Долаючи і біль, і смерть, І горе.
Іди в Червону Армію! Натхненно
Сіяй, мов ранок весняного дня!
Давай тобі потримаю стремено,
Сідай, мов богатир, на гриваня.
У наступ кличе батьківське знамено,
І ми на ката вдаримо шалено!..
Рясні сади злелїянІ тобою,—
Бурани не зігнуть твоїх дерев.
Ми з приказкою дружимо такою:
«Відваги повні і левиця, й лев».
Фронти зовуть, пора рушати нам,—
До перемоги кличе далина!
Самед Вургун, 1941 рік
