Уклін щиросердий, Минаю,
Наш батьку, прийми.
Тобі, наче рідному краю,
Вклоняємось ми.
Ти мудрий і скромний, Минаю,
Стійкий, наче дуб,
Той дуб-богатир, що здіймає
Над Німаном чуб.
В час бурі той дуб не схитнувся,
Безстрашний, як ти.
Що значить твій гнів білоруса,—
Вже знають кати.
Не жити німоті, не жити,—
Минай у бою.
Відчули німецькі бандити
Вже помсту твою.
Дітей твоїх рідних, невинних
Згубив німець-кат.
Вітри позмітали осінні
І попіл від хат.
Лишився один ти, небоже,
Без діток, сестри.
Ти месників сили помножив,—
Ой, грізні бори.
Я відаю: тяжко, мій брате,
На старості літ
Такі пережить тобі втрати...
Та знає хай світ,
Що горе тебе не зломило.
«Не жить ворогам,—
Сказав ти, герою.— Всі сили
За друзів віддам!»
Ти сили свої й своє серце
Народу віддав.
Смерть, смерть німчаям-кровожерцям,
Згинь, Гітлер-удав!
Дозволь тобі щиро сказати:
Живи, наш Минай!
Назавжди ми знищимо ката
І визволим край!
Якуб Колас, 1942 рік
