Від плуга чесного, від рідного заводу
Нас хоче ворог одірвать
І нашу правду, щастя і свободу
Під ноги підтоптать.
В розгулі хижому він прагне сплюндрувати
Святий здобуток наших рук,
Жадає край наш, красний і багатий,
Він виссать, як павук.
Ні, нi! Подавиться недолюдок поганий,
Умре з кривавого вина!
В однім Дунаї скупані слов'яни,
І воля в них — одна!
А з ними йдуть брати — башкири і грузини,
Кремлівська сяє їм зоря,
І голос Байрона з-за моря лине
На голос Кобзаря.
О земле рідная! Не жатиме неситий
Пшениці на твоїх ланах!
Жила, живеш, довіку будеш жити,
Безсмертна у віках!
Максим Рильський, Серпень, 1941 рік
