Скільки не глянь — земля,
Світла і сонцелиця.
Тільки з замком важким
Темна моя в'язниця.
Вільно літає птах,
В небі високім тане.
Я ж на підлозі лежу,
Душать мене кайдани.
Квітка в росі тремтить,
В радості розцвітає.
Я ж у тюрмі зів'яв:
Дихання вже не стачає.
Як я люблю життя,
Ці золоті світання!
Тільки вмираю ж я.
Це пісня моя —
Остання!..
Муса Джаліль, Серпень, 1943 рік
