Лиш гарматні гули
Зникнуть за рікою —
Закує зозуля
Ранньою порою.
Жайворонка голос
Висне в небошатах,
Там, де в'яне колос,
Там, де смерть на чатах.
Передзвоном синім
Вабить луг квітчастий.
Я не можу нині
Автомат відкласти,
Я вслухаюсь в кожний
Пісні звук охоче.
Тільки чом тривожно
Заіскрились очі?
Чуєш, мила пташко,
Ранньою весною
Вже не так і тяжко
Помирать герою.
І хто бивсь хоробро,
Того смерть не мітить —
Йому сонце добре
І крізь землю світить.
Саломея Неріс, 1942 рік
