кіноплівка

Вірш Шевченка, У Бога за дверима лежала сокира

Фото - портрет Тараса Григоровича Шевченка
У Бога за дверима лежала сокира ☀️
У бога за дверми лежала сокира.
(А бог тоді з Петром ходив
По світу та дива творив.)
А кайзак на хирю
Та на тяжке лихо
Любенько та тихо
І вкрав ту сокиру.
Та й потяг по дрова
В зелену діброву; 🌙
Древину вибравши, та й цюк!
Як вирветься сокира з рук —
Пішла по лісу косовиця,
Аж страх, аж жаль було дивиться.
Дуби і всякі дерева
Великолітні, мов трава
В покоси стелеться, а з яру
Встає пожар, і диму хмара
Святеє сонце покрива.
І стала тьма, і од Уралу
Та до Тингиза, до Аралу
Кипіла в озерах вода.
Палають села, города,
Ридають люди, виють звірі
І за Тоболом у Сибірі
В снігах ховаються.
Сім літ Сокира Божа ліс стинала,
І пожарище не вгасало.
І мерк за димом божий світ. 🌸
На восьме літо у неділю,
Неначе ляля в льолі білій,
Святеє сонечко зійшло.
Пустиня циганом чорніла:
Де город був або село —
І головня уже не тліла ,
І попіл вітром рознесло,
Билини навіть не осталось;
Тільки одним одно хиталось 🌊
Зелене дерево в степу.
Червоніє по пустині
Червона глина та печина,
Бур'ян колючий та будяк,
Та інде тирса з осокою
В яру чорніє під горою,
Та дикий інколи кайзак
Тихенько виїде на гору
На тім захилім верблюді.
Непевне діється тоді:
Мов степ до бога заговорить,
Верблюд заплаче,
І кайзак
Понурить голову і гляне
На степ і на К а р а - Б у т а к .
Сингич-агач кайзак вспом'яне,
Тихенько спуститься з гори
І згине в глиняній пустині... 🍃
Одним єдине при долині,
В степу край дороги,
Стоїть дерево високе,
Покинуте Богом.
Покинуте сокирою,
Огнем непалиме,
Шепочеться з долиною
О давній годині.
І кайзаки не минають
Дерева святого,
На долину заїжджають,
Дивуються з його,
І моляться, і жертвами
Дерево благають,
Щоб парості розпустило
У їх біднім краї. 💫
📖 Дати життя і творчості Т. Г. Шевченка
Думка Думка 2 Думка 3 Думка 4 На вічну пам'ять Котляревському Думи мої, думи мої Перебендя Тополя До Основ'яненка Іван підкова Н. Маркевичу Вітер з гаєм розмовляє Гамалія Сова Сон У неділю не гуляла Заворожи мені, волхве Гоголю Не завидуй багатому Не женися на багатій Єретик Наймичка Кавказ І мертвим, і живим, і ненародженим... Холодний яр Маленькій Мар'яні Минають дні, минають ночі Три літа Заповіт Лілея В казематі Думи мої, думи мої (варіант) Поема 'Княжна' (уривки) Не гріє сонце на чужині Сон (варіант 2) Полякам Один у другого питаєм Самому чудно, а де ж дітись? Ой стрічечка до стрічечки Хустина А. О. Козачковському То так і я тепер пишу А нумо знову віршувать У Бога за дверима лежала сокира Ой гляну я, подивлюся Та не дай Господи нікому Царі (уривки) Добро, у кого є господа Ну що б, здавалося, слова Мов за подушне, отступили Якби зустрілися ми знову Пророк Сичі І небо невмите, і заспані хвилі І виріс я на чужині Не для людей, тієї слави Коло гаю, в чистім полі Якби мені черевики І багата я Полюбилася я Породила мене мати Ой виострю товариша По вулиці вітер віє Ой сяду я під хатою Закувала зозуленька Ой не п'ються пива - меди У тієї Катерини Ой пішла я у яр за водою Не так тії вороги Ой люлі, люлі, моя дитино Ой чого ти почорніло Туман, туман долиною У неділеньку у святую У неділеньку та ранесенько Утоптала стежечку І широкую долину На вгороді коло броду Не хочу я женитися Чума І знов мені не привезла В неволі в самоті немає Ой умер старий батько Неначе степом Чумаки За сонцем хмаронька пливе Не додому вночі йдучи Як маю я журитися На що мені женитися? Заросли шляхи тернами Зацвіла в долині У нашім раї на землі На великдень на соломі Було, роблю що, чи гуляю Буває іноді старий Хіба самому написать Дурні та гордії ми люди І золотої й дорогої Ми в купочці колись росли Готово! Парус розпустили Ми восени такі похожі Лічу в неволі дні і ночі Лічу в неволі дні і ночі 2 Ми заспівали, розійшлись Не молилася за мене Мені здається я не знаю Якби ви знали, паничі Буває, в неволі іноді згадаю І станом гнучим і красою Огні горять, музика грає Чи то недоля та неволя На батька бісового я трачу І досі сниться: під горою Мій Боже милий, знову лихо Юродивий Доля Муза Слава Сон (варіант 3) Я не нездужаю, нівроку Подражаніє 11 псалму Марку Вовчку Ісаія глава 35 Така, як ти, колись лілея Федору Івановичу Черненку Сестрі Колись дурною головою Во Іудеї во дні они Подражаніє (варіант) Ой діброво — темний гаю! Молитва Колись-то ще, во время оно Плач Ярославни З передсвіта до вечора Над Дніпровою сагою Росли у купочці, зросли Світе ясний! Світе тихий! І Архімед, і Галілей Поставлю хату і кімнату Не нарікаю я на Бога Минули літа молодії І тут, і всюди — скрізь погано Якби з ким сісти хліба з'їсти Тече вода з-під явора Якось-то йдучи уночі Бували войни й військовії свари Зійшлись, побрались, поєднались