Вірш Шевченка: На що мені женитися? 🪶

Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.
«Оженився,— вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю».
Воно й правда. Що ж діяти?
Навчіть мене, люди.
Іти хіба до вас в найми?
Чи до ладу буде?
Ні, не буду чужі воли

Пасти, заганяти;
Не буду я в чужій хаті
Тещу поважати.
А буду я красуватись
В голубім жупані
На конику вороному
Перед козаками.
Найду собі чорнобривку
В степу при долині —
Високую могилоньку
На тій Україні.
На весілля товариство
Вийде погуляти
Та винесе самопали,
Викотить гармату.
Як понесуть товариша
В новую світлицю,
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.
Як положать отамана
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата.
Гукатиме, кричатиме
Не одну годину.
І рознесе тую славу
По всій Україні.