Вірш Шевченка: Сичі 🪶

СИЧІ

На ниву в жито уночі,
На полі, на роздоллі,
Зліталися поволі Сичі.
Пожартувать,
Поміркувать,
Щоб бідне птаство заступить,
Орлине царство затопить
І геть спалить.
Орла ж повісить на тичині.
І при такій годині
Республіку зробить!
І все б, здавалося? — А ні,
Щоб не толочили пашні...
(Воно було б не диво,
Якби хто інший) на тій ниві
Сільце поставив. А то зирк!
Таки голісінький мужик
Поставив любо. Та й пішов
В копиці спать собі, а рано,

Не вмившися, зайшов
Гостей довідать...—
Та й погані!
Усі до одного сичі,—
Оце тобі вари й печи! —
Щоб не нести додому
Таке добро, то повбивав,
А інших гратися оддав,
Приборканих, воронам,

І не сказав нікому.