Вірш Шевченка: Добро, у кого є господа 🪶

Добро, у кого є господа,
А в тій господі є сестра
Чи мати добрая. — Добра,
Добра такого таки зроду
У мене, правда, не було,
А так собі якось жилось.
І довелось колись мені
В чужій далекій стороні
Заплакать, що немає роду,
Нема пристанища, Господи!
Ми довго в морі пропадали,
Прийшли в Дар'ю, на якор стали;
З Ватаги письма принесли,
І всі тихенько зачитали,
А ми з колегою лягли
Та щось такеє розмовляли.
Я думав: де б того добра,
Письмо чи матір, взять на світі?
— А в тебе єсть? — Жона, і діти,
І дом, і мати, і сестра!
А письма нема...