кіноплівка

Вірш Шевченка, І виріс я на чужині

Фото - портрет Тараса Григоровича Шевченка
І виріс я на чужині 🍂
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тільки добро,
Де нас нема.
В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
її дитину... Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан. ☀️
Аж страх погано
У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!.. 🌾
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Останні продають штани...
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать! 💙
А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні. 🌟
📖 Дати життя і творчості Т. Г. Шевченка
Думка Думка 2 Думка 3 Думка 4 На вічну пам'ять Котляревському Думи мої, думи мої Перебендя Тополя До Основ'яненка Іван підкова Н. Маркевичу Вітер з гаєм розмовляє Гамалія Сова Сон У неділю не гуляла Заворожи мені, волхве Гоголю Не завидуй багатому Не женися на багатій Єретик Наймичка Кавказ І мертвим, і живим, і ненародженим... Холодний яр Маленькій Мар'яні Минають дні, минають ночі Три літа Заповіт Лілея В казематі Думи мої, думи мої (варіант) Поема 'Княжна' (уривки) Не гріє сонце на чужині Сон (варіант 2) Полякам Один у другого питаєм Самому чудно, а де ж дітись? Ой стрічечка до стрічечки Хустина А. О. Козачковському То так і я тепер пишу А нумо знову віршувать У Бога за дверима лежала сокира Ой гляну я, подивлюся Та не дай Господи нікому Царі (уривки) Добро, у кого є господа Ну що б, здавалося, слова Мов за подушне, отступили Якби зустрілися ми знову Пророк Сичі І небо невмите, і заспані хвилі І виріс я на чужині Не для людей, тієї слави Коло гаю, в чистім полі Якби мені черевики І багата я Полюбилася я Породила мене мати Ой виострю товариша По вулиці вітер віє Ой сяду я під хатою Закувала зозуленька Ой не п'ються пива - меди У тієї Катерини Ой пішла я у яр за водою Не так тії вороги Ой люлі, люлі, моя дитино Ой чого ти почорніло Туман, туман долиною У неділеньку у святую У неділеньку та ранесенько Утоптала стежечку І широкую долину На вгороді коло броду Не хочу я женитися Чума І знов мені не привезла В неволі в самоті немає Ой умер старий батько Неначе степом Чумаки За сонцем хмаронька пливе Не додому вночі йдучи Як маю я журитися На що мені женитися? Заросли шляхи тернами Зацвіла в долині У нашім раї на землі На великдень на соломі Було, роблю що, чи гуляю Буває іноді старий Хіба самому написать Дурні та гордії ми люди І золотої й дорогої Ми в купочці колись росли Готово! Парус розпустили Ми восени такі похожі Лічу в неволі дні і ночі Лічу в неволі дні і ночі 2 Ми заспівали, розійшлись Не молилася за мене Мені здається я не знаю Якби ви знали, паничі Буває, в неволі іноді згадаю І станом гнучим і красою Огні горять, музика грає Чи то недоля та неволя На батька бісового я трачу І досі сниться: під горою Мій Боже милий, знову лихо Юродивий Доля Муза Слава Сон (варіант 3) Я не нездужаю, нівроку Подражаніє 11 псалму Марку Вовчку Ісаія глава 35 Така, як ти, колись лілея Федору Івановичу Черненку Сестрі Колись дурною головою Во Іудеї во дні они Подражаніє (варіант) Ой діброво — темний гаю! Молитва Колись-то ще, во время оно Плач Ярославни З передсвіта до вечора Над Дніпровою сагою Росли у купочці, зросли Світе ясний! Світе тихий! І Архімед, і Галілей Поставлю хату і кімнату Не нарікаю я на Бога Минули літа молодії І тут, і всюди — скрізь погано Якби з ким сісти хліба з'їсти Тече вода з-під явора Якось-то йдучи уночі Бували войни й військовії свари Зійшлись, побрались, поєднались