кіноплівка

Вірш Шевченко, Не гріє сонце на чужині

Фото - портрет Тараса Григоровича Шевченка
Не гріє сонце на чужині 💫
Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тоді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде не весело мені,
Та, мабуть, весело й не буде
І на Украйні, добрі люди;
Отже, таки й на чужині.
Хотілося б... та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого,
Або хоч крихотку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого. Так-то, люди,
Хотілося б... Та що й гадать...
Нащо вже й Бога турбувать,
Коли по нашому не буде. 🍃
📖 Дати життя і творчості Т. Г. Шевченка
Думка Думка 2 Думка 3 Думка 4 На вічну пам'ять Котляревському Думи мої, думи мої Перебендя Тополя До Основ'яненка Іван підкова Н. Маркевичу Вітер з гаєм розмовляє Гамалія Сова Сон У неділю не гуляла Заворожи мені, волхве Гоголю Не завидуй багатому Не женися на багатій Єретик Наймичка Кавказ І мертвим, і живим, і ненародженим... Холодний яр Маленькій Мар'яні Минають дні, минають ночі Три літа Заповіт Лілея В казематі Думи мої, думи мої (варіант) Поема 'Княжна' (уривки) Не гріє сонце на чужині Сон (варіант 2) Полякам Один у другого питаєм Самому чудно, а де ж дітись? Ой стрічечка до стрічечки Хустина А. О. Козачковському То так і я тепер пишу А нумо знову віршувать У Бога за дверима лежала сокира Ой гляну я, подивлюся Та не дай Господи нікому Царі (уривки) Добро, у кого є господа Ну що б, здавалося, слова Мов за подушне, отступили Якби зустрілися ми знову Пророк Сичі І небо невмите, і заспані хвилі І виріс я на чужині Не для людей, тієї слави Коло гаю, в чистім полі Якби мені черевики І багата я Полюбилася я Породила мене мати Ой виострю товариша По вулиці вітер віє Ой сяду я під хатою Закувала зозуленька Ой не п'ються пива - меди У тієї Катерини Ой пішла я у яр за водою Не так тії вороги Ой люлі, люлі, моя дитино Ой чого ти почорніло Туман, туман долиною У неділеньку у святую У неділеньку та ранесенько Утоптала стежечку І широкую долину На вгороді коло броду Не хочу я женитися Чума І знов мені не привезла В неволі в самоті немає Ой умер старий батько Неначе степом Чумаки За сонцем хмаронька пливе Не додому вночі йдучи Як маю я журитися На що мені женитися? Заросли шляхи тернами Зацвіла в долині У нашім раї на землі На великдень на соломі Було, роблю що, чи гуляю Буває іноді старий Хіба самому написать Дурні та гордії ми люди І золотої й дорогої Ми в купочці колись росли Готово! Парус розпустили Ми восени такі похожі Лічу в неволі дні і ночі Лічу в неволі дні і ночі 2 Ми заспівали, розійшлись Не молилася за мене Мені здається я не знаю Якби ви знали, паничі Буває, в неволі іноді згадаю І станом гнучим і красою Огні горять, музика грає Чи то недоля та неволя На батька бісового я трачу І досі сниться: під горою Мій Боже милий, знову лихо Юродивий Доля Муза Слава Сон (варіант 3) Я не нездужаю, нівроку Подражаніє 11 псалму Марку Вовчку Ісаія глава 35 Така, як ти, колись лілея Федору Івановичу Черненку Сестрі Колись дурною головою Во Іудеї во дні они Подражаніє (варіант) Ой діброво — темний гаю! Молитва Колись-то ще, во время оно Плач Ярославни З передсвіта до вечора Над Дніпровою сагою Росли у купочці, зросли Світе ясний! Світе тихий! І Архімед, і Галілей Поставлю хату і кімнату Не нарікаю я на Бога Минули літа молодії І тут, і всюди — скрізь погано Якби з ким сісти хліба з'їсти Тече вода з-під явора Якось-то йдучи уночі Бували войни й військовії свари Зійшлись, побрались, поєднались