(присвячується всім полеглим героям України)
Заполонив нам душі смуток за кращими синами України,
Які повстали й не скорились – тепер лежать у домовині.
І розривають серце материнські крики, і батько тихо очі витирає.
Вони героями залишаться навіки, але ж для матері – дітей немає!
На цвинтарі їх тихо поховають. А дітям скажуть, що батьки – герої!
І звісно, що герої не вмирають! Їх душі залишаються з тобою.
То був нерівний бій, і хто повинен в цьому? Навіщо брат на брата йшов?
Гадаю я – попереджав нас Бог і сподівався зупинити.
Але наказ тиранів невблаганних звести людей в нерівний бій.
Забрав наш цвіт, нашу надію, дітей в батьків, дружин і матерів.
За Батьківщину йшли вони! За Україну!
Проти бандитів, злодіїв й ворюг.
То хай на небі душі їх спочинуть, а на землі ми не забудемо про них!
І відродиться наша Україна, міста постануть із руїн.
Героям слава! Слава пролунає і душі успокоїть їх навік!
Клавдія Ірха, сватівчанка
