Промисловість, як самостійна галузь суспільного виробництва виникла з відокремленням ремесла від сільського господарства. Тоді ремесло стало заняттям окремої категорії населення – ремісників.
На території нашого краю були широко розповсюджені різні види ремесел, особливо ті, що були пов’язані з сільським господарством. Це, насамперед, борошномельний промисел – переробка зерна на борошно та різні крупи. В той час будувались водяні та вітряні млини. Водяні млини будувались на річці Красній, вітряні – на відкритій місцевості.
Архівні документи свідчать, що вітряки (вітряні млини) були широко поширені в нашій місцевості. В 1886 році в слободі Нижня Дуванка було 49 вітряних млинів і 1 водяний млин. В 1889 р. в Мостовській волості налічувалось 149 вітряних млинів.
В 1899 році в слободі Нижня Дуванка, на річці Красній працював борошномельний млин Коваленка Петра Євсейовича, який виробляв різноманітні крупи, борошно різних сортів – 9 тисяч пудів, житньої муки – 20 тисяч пудів; на 25 тисяч карбованців в рік. Млин мав водяний двигун. Число робітників, які обслуговували млин – 12. вони працювали в 2 зміни, млин працював 90 днів на рік.
В Сватовій Лучці працював пальцевий млин Карнаушенка Василя Петровича, який переробляв зерно на борошно різних сортів на 30 тисяч карбованців в рік. Млин працював від парового котла загальною площею нагріва 460 квадратних фунта. Працювало на млині 8 чоловік в 2 зміни. Млин працював 120 днів на рік.
Парові млини працювали на хуторі Михайлівка Нижньодуванської волості, в с. Мілуватка Кабанської волості, на хуторі Анциферівка Містківсьої волості (нині ця територія відноситься до Сватівського району).
Горілчане виробництво. На території нашого краю працювали кустарні, так звані, винокуренні заводи, які виробляли горілку, варили мед, пиво, виготовляли вино та торгували цими виробами. Такі винокуренні заводи існували в Сватовій Лучці та хуторі Хомівка.
Ткацтво. В селянських господарствах Сватівщини широкого поширення набуло виробництво тканини з льону, коноплі, вовни, для виготовлення верхнього та нижнього одягу, мішковини, килимів та інше. Займались цим промислом в основному жінки. В більшій частині селянських хат були ткацькі верстати для виготовлення тканин.
Швацьке виробництво. Пошив одягу – був одним з видів домашнього промислу селян Сватівщини. В 1913 році цим ремеслом займалися 239 чоловік в Сватоволучській волості. В Сватовій учці – 160 чоло., в Білоцерківкі (нині с. Первомайське) – 12 чол., в Гончарівці – 31 чол., в Наугольному – 13 чол., в Свистунівці – 23 чол.
Шевський (чоботарський) промисел. В 1912 році цим видом промислу займалися в Сватовій Лучці 46 чоловік, Нижній Дуванці – 34, Преображенному – 24, Мілуватка – 13, Свистунівці – 19, Гончарівці – 21; в Містківській волості пошивом взуття займалися 13 чоловік.
Металообробне ремесло. Важливою галуззю металообробки була ковальська справа. Хорошими ремісниками були ковалі Сватівської, Нижньодуванської та Місківської волостей. Вони виготовляли сокири, серпи, замки, молотки, та інші речі, які реалізовували на місцевих ярмарках та за межами рідного краю. В 1913 році в Сватовій Лучці працювало 50 ковалів, в Нижній Дуванці – 19. слюсарні роботи виконувались тільки в Сватове та Нижній Дуванці. В дореволюційний період на Сватівщині були відомі такі прізвища ковалів – майстрів своєї справи: Гарашко, Іванов, Галушка, Вітківський, Кривошея, Загоруй та інші. В Сватове існувала механічна майстерня Ялинича та інші.
Деревообробне ремесло. З ремесел пов’язаних з обробітком деревини на Сватівщині існували такі: бондарне, виготовлення коліс, столярно-токарне, каретне. Відомі Сватівські ремісники-бондарі – Скворцов і його сини, Сухомлинов, Соболєв, Соколко, Мануйлов та інші робили відра, діжки на замовлення та на продаж. Майстрами з виготовлення коліс були відомі Сватівські ремісники Шарапов та Авсєєв; каретні майстри – Яцина і Фомін. В столярно-токарному виробництві ( виготовлення вікон, дверей, столів, стільців, кафів т.і.) було зосереджено в Сватовій Лучці 33 майстрів-ремісників, в Нижній Дуванці – 16 майстрів.
Гончарне та цегляне виробництво. В Сватовій Лучці було розвинене і гончарне ремесло, виготовлялась різноманітний посуд. Про це свідчать спогади сучасників та знахідки гончарних виробів та майстерень на території сучасного міста.
Цегельне виробництво. Виготовлення цегли, черепиці розпочалось в ІІ половині XVIII століття, цього потребувало будівництво цегляних будинків, церков, т.і. По відомостям 1878 року в Сватовій Лучці були такі цегельні заводи, як: купця Бабіна В.М., де працювало 4 робітника, Березовського А., Га понова, Клименко. Крім того, цегельний завод працював в Гончарівці.
Вироблення рослинної олії. Цей вид промислу виник в зв’язку з розширенням посівів соняшника у селянських господарствах і його переробкою на олію.
В Сватівському районі цим видом промислу займався Григоренко. Він же в 1902-1903 роках побудував невеликий завод по переробці соняшника, який пізніше перетворився на великий завод. Нині це маслоекстракційний завод “Сватівська олія”.
Задовго до побудови заводу на території нашого району існували кустарні олійниці для вироблення рослинної олії. Це були приватні олійниці Гнилицького (с. Мілуватка), Ольховського (с. Коломийчиха), Стогнія (с. Куземівка).
В 1926 році в Сватове була побудована ще одна приватна олійниця Геккера І.А.
В 1925 році в Сватівському районі було 394 заклади кустарно-ремісницької промисловості, серед яких були такі: вироблення бляшаного посуду – 7, кравецькі – 99, шапко-кашкетне – 7, виробництво білизни – 31.
На сьогоднішній день виробництво промислової продукції в Сватівському районі здійснюється на підприємствах з різною формою власності, з них: комунальна – 7,4%, державна – 3,7%, приватна – 7,4%, колективна – 81,5%, в т.ч. акціонерні товариства – 33,3%.
Підприємства з різною формою власності забезпечили обсяг реалізованої промислової продукції у діючих цінах всього: 2006р. – 22,9млн.грн., 2007р. – 46,2млн.грн., 2008р. – 61,4млн.грн. Обсяг реалізованої промислової продукції у розрахунку на душу населення такий: 2006р. – 571,6грн., 2007р. – 1161,6грн., 2008р. – 1272,5грн.
Кількість промислових підприємств в Сватівському районі така: 2000р. – 21, 2004р. – 25, 2005р. – 24, 2006р. – 24, 2007р. – 22.
В Сватівському районі на 1 січня 2008 року нараховується 573 суб’єкта ЄДРПОУ, в т.ч. в переробній промисловості – 31. за видами економічної діяльності підприємства району поділяються так:
- харчова промисловість - 4,
- легка промисловість – 1,
- металургія та обробіток металу – 3,
- виробництво та розподілення газоподібного палива – 1,
- виробництво та розподілення тепла – 1,
- збір, очищення та розподілення води – 1,
- видавнича справа – 1.
Обсяг продукції переробної промисловості у 2008 році, в порівнянні з попереднім роком, склав:
- харчова промисловість та переробка сільгосппродукції – 76,3%,
- легка промисловість – 209,7%,
- видавнича справа – 94,3%,
- металургія та оброблення металу – 19,2%.
Частка Сватівського району в обсязі реалізованої продукції промисловості по Луганській області у 2007 році становила 0,1%.
За видами економічної діяльності в Сватівському районі у 2007 році налічувалось 19 малих підприємств. [61] Малі підприємства – юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми господарювання, в яких середньодобова кількість працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей же період не перевищує суми, еквівалентної 5 тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
В 2007 році в Сватівському районі малі промислові підприємства за видами діяльності розподілялися так:
- виробництво харчових продуктів, напоїв – 7,
- легка промисловість – 2,
- целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність – 5,
- металургія та виробництво готових металевих виробів – 1,
- машинобудування – 1.
В промисловості району домінує харчова промисловість, питома вага якої в загальнім об’ємі товарної продукції – 76,1%, а борошномельно-круп’яна – 14,4.
