Сільське господарство – одна з найважливіших галузей господарського комплексу Сватівського району. землеробство та тваринництво було основним заняттям населення, яке жило на території сучасного Сватівського району. про це свідчать різноманітні археологічні знахідки на території Сватівського району. Історія розвитку та формування сільського господарства, освоєння території нашого краю складається з декількох етапів (періодів).
Перший етап – з часу виникнення сільського господарства і до 1930 року – індивідуальне одноосібне ведення сільського господарства.
Другий етап – колективізація сільського господарства, колективне ведення сільського господарства. Цей період охоплює часовий простір з 1930 по 1999 рік.
Третій етап – сучасний, повернення до одноосібного ведення сільського господарства, впровадження ринкових відносин в сільськогосподарське виробництво. Третій етап охоплює період з 1999 року і по теперішній час.
Для кожного етапу розвитку сільськогосподарського виробництва були характерні такі ознаки як: характер власності на землю як основний засіб виробництва, економічне становище населення, розвиток сільськогосподарської техніки та обробіток землі, способи ведення сімейного господарства, селянські промисли та ремесла, система землеробства, розвиток тваринництва, зародження племінної справи, механізація робіт в тваринництві, та інше.
Для першого етапу розвитку сільського господарства характерним було: примітивна обробка землі сохою, плугом з використанням живої тяглової сили – волів, коней. Це сприяло розвитку тваринництва. Земля знаходилась в приватній власності. Селянин мав своє дрібне господарство. Яке забезпечувало його існування.
В кінці XVII століття середній розмір земельного наділу в Сватове складав 6,7 десятин на ревізьку душу (1 десятина = 1 га).
Перехід військових поселенців Сватове в розряд державних селян супроводжувався зменшенням земельного наділу. Водночас була велика кількість землевласників, які володіли великими масивами земель. Так в 1905 році в Нижньодуванській волості Куп’янського повіту Харківської губернії (нині це територія Сватівського району) нараховувалося 28 землевласників, які мали в своєму володінні більше ніж 300 десятин землі. [68] Певна частина земель належала церкві та сільським общинам. Тільки в Сватоволучській волості було 13 общин. Наприклад Білоцерківська сільська община (нині с. Первомайське) мала 3244 десятин ріллі, Гончарівська – 3247 десятин, Куземівська – 2674 десятин.
Урожайність основних сільськогосподарських культур була дуже низькою. Так, за 10 років (1895-1905) середня урожайність по Куп’янському повіту склала: жито – 27,4 пудів з десятини (це 438 кг з 1 га), пшениця – 29,03 з десятини (464 кг з 1 га).
В 1923 році в Сватівській волості було 3993 господарства селян, які мали худобу. Корів було 3513 голів, волів – 2581 голів, свиней – 3546 голів, коней – 2826 голів. Господарств без худоби – 636.
(Державний архів Харківської області, ФР3550, оп.1, од.зб.5, арк..42)
В 1928 році в Сватівському районі нараховувалось 6196 індивідуальних сільських господарств, які обробляли 46583 га орних земель, використовували 795 га сінокосів.
На 100 господарств припадало коней – 64,4, великої рогатої худоби – 266,6, свиней – 130,5, овець – 198. На 100 десятин посіву приходилось 13,5% озимої пшениці, 30,1% ячменю, 0,7% вівса, 0,4% соняшника. В районі працювало 23 трактори.
Другий етап розвитку сільського господарства характеризувався усуспільненням земельних угідь – створенням колективних господарств. Так, в 1931 році в Сватівському районі було створено 67 колгоспів, в них було 6326 колгоспників. Відсоток колективізації в районі склав 64%. Одноосібно ще займались сільським господарством 3571 чоловік.
В 1931 році 66646 га польових земель оброблялося силами колгоспів, 17333 га силами одноосібників, 6788 га були у володінні радгоспів, 79,5% польової землі було усуспільнено. На кінець 1935 року відсоток усуспільненої землі склав 99,1%
В районі було створено дві машинно-тракторні станції (МТС) – Сватівська і Містківська. На полях працювало 126 тракторів, 13 комбайнів, 16 тракторних снопов’язалок. В районі було проведено землевпорядкування в 48 колгоспах, сівозміни застосовувалися в 30 колгоспах на площі 55300 га. В 1932 році з метою розвитку птахівництва в м.Сватове побудовано інкубаторну станцію.
Слід зазначити, що порушення в проведенні колективізації сільського господарства, слабка організаційна робота по зміцненню колгоспів та радгоспів, несприятливі погодні умови, призвели до голоду населення району.
Врожайність основних сільськогосподарських культур в 1932 році була такою: озиме жито – 6,3 ц/га, озима пшениця – 1,4 ц/га, ярова пшениця - 3 ц/га, ячмінь – 4,3 ц/га, овес - 3 ц/га, просо – 8,5 ц/га, соняшник – 2,8 ц/га.
Велику шкоду господарству Сватівського району завдала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Німецько-фашистські загарбники пограбували колгоспи, вивезли худобу, техніку, зруйнували приміщення, будинки та інше.
В результаті героїчної, наполегливої праці сватівчан в 1950 році колгоспи і радгоспи району не тільки відновили довоєнні площі посівів, а й домоглися високого рівня підвищення врожайності.
В післявоєнні роки в Сватівському районі проводилася робота по організаційному зміцненню колгоспів і радгоспів, матеріально-технічної бази сільського господарства. Проводилась робота по збільшенню виробництва зерна та продуктів тваринництва, захист грунтів від вітряної та водної ерозії, впровадженню нових технологій в виробництві сільгосппродукції, спеціалізації господарств. Заготівля сільськогосподарської продукції здійснювалась на сонові планів закупівель на декілька років.
Закупівельні ціни були суттєво підвищені з урахуванням кліматичних і виробничих умов нашого району, а також понадпланову продукцію.
В 1964 році Сватівський район в обласнім виробництві сільськогосподарської продукції зайняв значне місце. Якщо вартість валової продукції сільського господарства області в 1964 році склала 248019 тис.крб., то в районі вона була 19390 тис.крб., що складало 10%.
Валова продукція тваринництва району – це 6% валової продукції тваринництва області, 10% валової продукції рослинництва області.
За роки дев’ятої п’ятирічки (1971-1975) виробництво зерна в Сватівському районі, в порівнянні з восьмою п’ятирічкою, збільшилось на 14,3 тис.тон і склало 116,6тис.тон, виробництво мьяса збільшилось на 914 т., виробництво молока на 7,9 тис.т., виробництво яєць на 2млн.597тис. штук, виробництво вовни на 10 тон.
Разом з тим зароки дев’ятої п’ятирічки зменшилось, в порівнянні з восьмою п’ятирічкою, виробництво картоплі, овочем і соняшника.
В 80-х роках сільськогосподарську діяльність в Сватівському районі здійснювали 18 колгоспів, 5 радгоспів, 3 підсобних господарства промислових підприємств і держустанов. За ними було закріплено 163,8тис.га земель, в т.ч. 143,5тис.га сільськогосподарських угідь, з них 113,7 тис.га – рілля; 6732 гектара сільськогосподарських земель зрошувались.
Під всіма сільськогосподарськими культурами в колгоспах і радгоспах в 1982 році було зайнято 111,1тис.га, в т.ч. 60,5 тис.га під зерновими, 12,7тис.га під соняшником, 1,8тис.га під картоплю та овоче-баштанні, 36,1тис.га під кормові культури. В господарствах населення під посівами було зайнято 4,5итис.га, 56,5% з них приходились на картоплю та овоче-баштанні культури.
На 1 квітня 1982 року в колгоспах і радгоспах на керівних посадах і посадах спеціалістів працювали 832 чоловіка, з них 251 (30,2%) з вищою освітою і 470 (56,5%) з середньою спеціальною освітою.
Середньорічне виробництво в 1981-1982 роках в порівнянні з десятою п’ятирічкою збільшилось: соняшника на 17,6%, картоплі на 13,4%, овочів на 9,5%, м’яса на 3,8%, молока на 12,9%, шерсті на 7,5%. Скоротилось виробництво зерна на 0,6%, фруктів на 19,5%. Яєць на 7,7%. Виконано план виробництва 2-х років овочів, м’яса, молока, яєць і вовни. Зерна вироблено менше проти двох років на 56,3тис.т., соняшника на 2,2%, картоплі на 0,6% і фруктів на 2,8тис.т.
За роки дванадцятої п’ятирічки значно збільшились основні засоби виробництва сільського господарства Сватівського району. вони склали 167млн.крб. Тваринництво району нараховує: великої рогатої худоби 64,4тис. голів, в т.ч. корів – 21 тис., свиней – 56,7тис., овець – 17,2тис., птахів – 127,2.
За 1986-1988 роки в районі вироблено зерна 436тис.т., або в середньому за рік 145тис.т.; соняшника відповідно 63 тис.т., за рік – 21тис.т.; овочів – 29тис.т. – 10тис.т.; картоплі 6тис.т. – 2тис.т.; м’яса 31тис.т. – 10тис.т; молока 176тис.т. – 59тис.т.; яєць 15млн.штук – 5млн.штук; вовни 156т. – 52т.; меду 149т. – 50т.
Валове виробництво продукції сільського господарства за 3 роки поточної п’ятирічки було збільшено, в порівнянні з середньорічним рівнем 11 п’ятирічки, на 23,8%, виробництво зерна на 16%, соняшника на 10%, овочів на 20%, картоплі на 10%, м’яса на 8,7%, молока на 12,9%, яєць н 3,9%, меду на 35%. Продуктивність праці в сільському господарстві збільшилась на 30%, рівень рентабельності склав 23%. Одержано чистого доходу 35млн.218тис.крб. Ріст виробництва продукції сільського господарства в районі забезпечувався за рахунок впровадження нових форм організації і оплати праці, інтенсивних технологій соціальної перебудови села.
В 1988 році в рослинництві на орендному підряді працювало 29 механізованих колгоспів, за якими було закріплено 74,1тис.га землі, що відповідає 66,8% від загальної площі. На сімейному та індивідуальному підряді вирощувалося 1960га буряків, 250га овочів. В тваринництві з 150 госпрозрахункових підрозділів 76 працює на орендному підряді.
На розвиток виробничої і невиробничої сфери району було направлено 31,5млн.крб. державних капітальних вкладень і 19млн.крб. коштів колгоспів. В районі побудовано 2 школи, навчальний корпус з актовим залом в СПТУ
№ 114 (с. Хомівка), 2 сільських Дома культури, 2 лікарські амбулаторії.
Для працівників ферм побудовано 18 Будинків тваринника з комплексом культурно-побутових послуг. В 20 господарствах району будуються машинні двори з ангарами для ремонту і зберігання техніки та будинки механізаторів.
Вирішення цих і інших соціальних проблем дозволило зменшити відтік сільського населення в промислові центри області. Якщо на початку 80-х років міграція населення з району складала більше 200 чоловік в рік, то в 1989 році вона скоротилась до 70 чоловік, або майже в 3 рази. Практично зупинився відтік молоді з радгоспів “Учбовий” (с. Гончарівка), “Комсомолець” (с. Новоселовка), “Петровський” (с. Петровське), колгоспів “Україна” (с. Містки), “”Прогрес” (с. Мілуватка), ім. Дзержинського (с. Містки).
В 1991 році в Україні пройшла зміна суспільного ладу, розпочалися ліберальні реформи економіки України, перехід на ринкові відносини, розпочалося реформування аграрного сектору України. В зв’язку з реформуванням агропромислового комплексу, грані виробничої спеціалізації між господарствами району поступово зникають.
Аграрна реформа дозволила створити основи багатоукладної економіки сільського господарства, частково здійснити земельні перетворення, визначні структурні зміни, що стосувалися місця сільського господарства в області, районі, склад сільських товаровиробників, а також галузеву структуру сільськогосподарського виробництва.
Але незважаючи на реформування сільського господарства в 1994-1999 роках в районі спостерігався спад виробництва.
