Чи кохав Тарас Шевченко?

На початку знайомства із творчістю Шевченка мене зацікавила особливість сприйняття його постаті багатьма літераторами. Зазвичай ними добре висвітлюються лише кріпацтво і період заслання поета. Майже відсутня інформація про Шевченка, як про особистість, якій властиві глибокі почуття, душевні хвилювання. Чи Тарас кохав? Адже він був звичайним молодим парубком із властивими йому сумнівами, бажаннями й мріями.

Американський шевченкознавець Григорій Грабович у 2000 році зробив сміливу спробу дослідити невідому і складну сутність Шевченка. У своїй книзі «Шевченко, якого ми не знаємо» автор розкриває досі невідомі факти із життя поета. Завдяки цьому ми маємо можливість познайомитись не із міфічною постаттю, а із цілком реальним чоловіком. Емоційний Шевченко закохується, розчаровується і знову знаходить кохання із жагою до тієї емоційної напруженості, що притаманна лише геніальним постатям.

Шевченко закохувався багато разів. Кохані надихали поета на створення геніальних творів. Хто були ті жінки?

Захоплена генієм письменника і безнадійно закохана Варвара Рєпніна стала його вірним другом. Вона не приховувала почуттів до Т. Шевченка, у листах до наставника Ш. Ейнара відверто зізнавалась у душевних муках, розповідала про мрії та фантазії. Шевченко поважав Варвару, але не міг відповісти взаємністю. Із часом Рєпніна настільки повірила у свою місію янгола-охоронця, що взяла на себе роль наставниці письменника. Варвара повчала і опікала його. Навіть дозволила собі відправити Шевченку письмову догану – алегорію з приводу того, що під час вечірки той випив більше, ніж хотіла княжна.

Поет отримав ту пишномовну догану, але під час вечірнього чаювання Варвара не дочекалася жодної реакції від письменника. Шевченко був веселим і багато жартував. Під час наступної зустрічі Варвара почала дорікати Шевченку за його дурнувату поведінку напередодні. У відповідь поет лише написав їй присвяту до твору, що буде написаний згодом. Перед присвятою княжна прочитала напис «На пам’ять 9 листопада». Варвара добре знала поета, та головного збагнути не могла: волелюбний геній ніколи не підкориться нормам, адже для нього опіка - то рабство. Муза із кайданами в руках йому була непотрібна.

На щастя, ці події не вплинули на дружні стосунки поета і княжни. Рєпніна до кінця життя залишалася вірною Шевченку, допомагала йому у творчих починаннях і підтримувала у складні часи заслання поета.