Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про критику















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про критику

Вітаю тебе, мій друже!

Як видно з твого останнього листа, ти занепокоєний тим, що постійно терпиш від своїх опонентів різного роду публічні неприємні висловлювання про твої погляди на роботу, яку ти любиш. Ця так звана критика здебільшого пуста за змістом, але вона, як ти пишеш, створює навколо тебе атмосферу недовіри та підозри.

Хочу тобі відверто сказати: заспокойся, друже! Подивись навкруги, і ти побачиш, що критика сьогодні стала атрибутом нашого життя. Критикують усі і критикують усіх. Одні критикують інших за те, що вони не так керують, а ці, інші, критикують перших за те, що вони не так працюють. А через час-другий вони обмінюються ролями, та знову про те ж саме.

Тож бачиш, друже, не в одного тебе така гірка доля. Але якщо тобі, шановний, доведеться колись когось критикувати, то подивись уважно, чи потрібно це робити.

З давніх-давен кожен поважаючий себе монарх тримав при дворі блазня (шута). Блазень жив з монархом під одним дахом, користувався повагою монарха та їв хліб, який заробляв своєю нелегкою працею. Він мав критикувати усіх при дворі, у тому числі й самого монарха. Йому дозволялося кривлятися у присутності високих посадових осіб, виконувати різні викрутаси, відтворювати у смішній формі звички та примхи знаті. Йому багато чого дозволялося робити, але все мусило бути правдивим.

Як ти думаєш, друже, навіщо було це потрібно монарху, який мав необмежену владу над підлеглими? Щоб було весело? Щоб швидше час минав? Просто для розваг? Ні, помиляєшся ти, друже!

Далекоглядні монархи мали знати свої недоліки та недоліки своїх підлеглих, щоб, керуючи державою, уникнути чи не допустити помилок при прийнятті важливих державних рішень. Самі ж монархи не завжди могли помітити недоліки, тоді як від всевидючого ока блазня мало що могло сховатися. Як бачиш, друже, блазні відігравали дуже важливу роль в житті тодішніх країн.

То невже, любий друже, ти хочеш уникнути критики в наш час, коли блазнів стало дуже багато, а монархів, принаймні на своєму місці, дуже мало? Невже тобі краще самому когось критикувати, відіграючи роль блазня, аніж чути у свій бік справедливу критику? Критика ж несправедлива відношення до тебе не має. Послухай, друже, як про неї влучно свого часу сказав Деметрій Фалерський: „Для мене голоси невігласів, що звуки черева: немає ніякої різниці звідки вони виходять – попереду чи позаду” – візьми їх собі за пораду.

Але якщо тобі не вдається уникнути ролі шута, то знай, що в своєму житті ти винен сам і ніхто більше, тож починай критику з себе і собою закінчуй – і ти скажеш правду.

О. Данильченко