Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про почуття людини















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про почуття людини

Вітаю тебе, мій друже!

Щойно закінчив читати твого листа, в якому ти пишеш, що до цього часу не дійшов висновку, чи приймати розум людини за її головну якість, чи віддати перевагу її почуттям. А наведені тобою чудові приклади з життя людей відомих та ні, коли одні керувалися у своїх діях розумом, а інші – почуттями , дають дійсно строкату картину значення цих якостей для людини. Ці дві якості можуть збити з вірного шляху до істини у цьому питанні навіть досвідчених в житті людей.

Схвалюю, друже, те, що ти не поспішаєш робити висновки та відчувати незрозуміло що, а бажаєш вдуматися та розібратися в собі та явищах навкруги тебе, щоб відчувати впевненість, бажаєш досягати, як ти пишеш, "...істинності уявлень та почуттів..."

А чи не здається тобі, любий друже, що стан твоєї душі, твій пошук істинності почуттів і доводить тобі, що керуєшся ти в першу чергу розумом для того, щоб зрозуміти свої почуття? Скажи мені, а в чому полягають твої сумніви? Невже ти вважаєш, що, віддавши перевагу розуму, ти згубиш властивість глибоко відчувати? Наводиш ти мені приклади з життя таких людей, як Сократ та Платон, Дарвін та Ейнштейн, Маркс та Ленін. Ти пишеш, що всі вони страждали одним недоліком – багато напружували свій мозок, але мало відчували.

Можливо, ти, друже, у чомусь і правий, але не повністю. Бо, керуючись твоїм шляхом мислення, можна дійти висновку, що люди інтелектуальної праці не здатні глибоко відчувати, а люди, які працюють над формуванням почуттів, скажімо, артисти, музиканти, більше в своєму житті керуються почуттями, ніж розумом. Погодься зі мною, що це не зовсім так. Я розумію почуття, як необхідну умову формування розуму. І вони мало чого варті, коли не пройдуть через свідомість людини, не будуть усвідомлені та сповнені сенсом людського буття.

Такі почуття відрізняються глибиною, істинністю, завершеністю. Про них дійсно можна сказати, що вони пройшли крізь душу людини.

Постав перед собою, друже, питання, чи хотів би особисто ти мати неосмислені почуття? Відповідай, як бажаєш, а я відповім тобі так - всі ми їх маємо, але вони, як дикі мустанги – або несуть нас геть далеко, не зупиняючись, погрожуючи спіткнутися та розбитися, або норовисто стають на дибки, погрожуючи скинути з себе. І доля наша залежить повністю від нашого бажання та майстерності керувати ними або сліпого дозволу їм керувати нами.

То ж облиш свої сумніви, любий друже, щодо важливості цих двох властивостей людей і віддай беззаперечну першість розуму, і тоді почуття твої будуть глибшими, а життя твоє, якщо і не буде спокійнішим, то все ж таки буде.

Подивись навкруги себе і ти побачиш, як багато людей володіють дуже різними речами і зовсім не вміють володіти своїми почуттями. Раджу тобі, друже, не брати з них прикладу, бо краще бути господарем своїх почуттів, ніж рабом. Але застерігаю тебе – не осуджуй їх, адже це не біда їх, а бажання бути такими, і їм нічого не завадить віддати перевагу розуму, а не почуттям. Цей стан людської душі мої вчителі називали вмінням володіти собою і вони визнавали його найтяжчою справою для людей.

Любий друже! Коли ти вирішиш скористатися моєю порадою і виконаєш цю нелегку роботу, то будеш нагороджений тим, що всього іншого в житті досягнеш легше.

О. Данильченко