Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про визначення поняття «Людина»















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про визначення поняття «Людина»

Вітаю тебе, мій друже!

Прочитавши твого чергового листа, у мене виникло питання, чи замислювався ти, друже, над тим, як скупо земля віддає людям свої багатства. Уяви собі, скільки необхідно витратити сил, енергії, часу, щоб виростити врожай, добути вугілля, виплавити сталь. А чому це так? Невже розум людей задовольняє свої потреби важче, ніж безумство тварин їх потреби? Подивись, як легко та безтурботно існують в світі тварини, – хіба що краще їм жити заважають лише люди.

Звичайно, друже, ти знайдеш правильні відповіді на ці питання, але вислухай, будь ласка, і мене, бо вони тісно пов’язані з нашою темою, яку я обіцяв тобі продовжити у цьому листі.

Любий мій друже! Мені дуже сподобалось чудово виконане тобою домашнє завдання, – ти вірно вказав той час, коли люди не встигли ще відрізнитися один від одного та від самих себе. Вірніше, ти вказав два таких часи: перший – коли людина щойно народилася, – вона ще не встигла відрізнитися від самої себе, другий – коли людина щойно померла, – бо смерть всіх зрівнює і люди вже не мають змоги відрізнятися один від одного.

Ти пишеш, друже, ховаючись за геніального Епікура, що люди народжуються різними, а помирають однаковими. Чудово, друже! Але скажи, чи є сенс давати визначення поняття „Людина” коли вона померла? Мабуть ні, – досить запізно, бо вона вже визначилась сама. А із Епікуром в цьому випадку дозволь мені не погодитись, – люди народжуються також однаковими, – бо цілком зрозуміло, коли щойно народжена дитина не встигла відрізнитися сама від себе, то чи зможе вона встигнути відрізнитися від другої новонародженої? Зрозуміло, що не зможе.

А коли ти, друже, як хороший знавець генетики, скажеш, що у дітей різні гени, задатки, здібності і таке інше, – я з тобою погоджусь. Але погодься і ти зі мною, якщо дитина щойно народжена, часу життя ще не пройшло досить, лише одна мить, що за цю мить можуть реалізувати гени? Нічого.

То ж давай, друже, домовимося з тобою дати визначення поняттю «Людина» іменно в момент її народження, поки вона схожа лише на саму себе і не встигла змінитися. І ми з тобою не допустимо помилки. А якщо і допустимо її, то вона буде значно меншою ніж у тих визначеннях, які я тобі приводив за приклад у минулому листі до тебе. До речі, Епікур , сказавши, що люди народжуються різними, помилився не тому, що не знав генетики, а тому, що сприйняв за причину несхожостей наслідки життя людини, а не саму суть людини. Це та ж причина помилок, що і у авторів згаданих мною визначень – К. Ліннея, Ф. Енгельса та інших достойних енциклопедистів.

Ось чому, друже, багато авторів характеризують людей по різному, що видно із наступних прикладів. Вольтер: „Люди взагалі такі шахраї, такі заздрісники, такі жорстокі, що ми рахуємо за щастя, коли находимо одного з них, який має лише слабкості.” П. Буаст: „Люди схожі на монети: необхідно приймати їх по їх вартості, який би відтиск на них не був.” Б. Авербах: „Розумні люди – пахучі квіти; одна – приємна, а від цілого букету болить голова.” Н. Макіавеллі: „Про людей загалом можна сказати, що вони невдячні, непостійні, лицемірні, уникають небезпеки, жадібні до наживи.” Ж-П. Ріхтер: „Бувають люди – рослини, люди – звірі, люди – боги.” Саллюстій: „Багато людей, раби шлунка і сну, проводять життя без освіти і виховання, подібно бродягам, причому всупереч природі тіло служить їм для насолоди, а душа в тягар.” Дж. Мазаріні „Рахуйте всіх людей чесними, але живіть з ними неначе б то вони були шахраями.” У. Шекспір: „Яку величність представляє собою людина! Яке благородство в її розумі, безкінечність в її здібностях, чудовість у формах! Це дух небесний, прикраса світу, взірець іншої природи.” Сократ: „Краща людина та, яка найбільш всіх намагається удосконалитися, а найщасливіша є та, яка найсильніше відчуває, що вона дійсно удосконалюється.” Г. Лебон: „Люди дотепер жили і безсумнівно будуть жити своїми ілюзіями, страшними, спокусливими та марними одночасно... Не в гонитві за істиною, а за оманливістю людство витратило найбільше своїх зусиль.”

Які чудові думки, друже! Можливо вони і вірні для повсякденного вжитку, але не для наукового пізнання істини. Звичайно, наслідки людської суті важливі, і в житті помітні лише вони, як піщинки золота вимиті водою та вітрами, що знаходяться на поверхні землі. Досить часто із-за їх яскравого, осліплюючого блиску ми не помічаємо захованих глибоко під землею передбачливою природою дійсно золотоносних жил – коренів, причин людської суті. І в майбутньому, друже, ці прекрасні думки будуть нагадувати нашим нащадкам нелегкий шлях нашого олюднення.

Звичайно ж, друже, це цікава і важлива область людського буття, яка носить ім’я людської моралі. Суди сам, всі приклади які я тобі навів характеризують людину іменно з точки зору моралі. До речі, я здогадуюсь, що і твої запитання на початку листа теж навіяні здебільшого сумнівами морального характеру. Я з великим задоволенням поведу з тобою розмову про людську мораль, якщо буде на це твоє бажання. Придивись, друже, – квіти та плоди на дереві ростуть з гілок та стовбура, ми ними часто милуємося і вони нам добре помітні, але як їх живить сік, як і чому він рухається, навіть ретельно вдивляючись, оком відразу не помітиш. Так і мораль людини – вона на поверхні, помітна, але має під собою більш суттєву основу, яка глибоко захована від сторонніх очей. А те розмаїття думок про людину, які ти прочитав раніше, не забувай, – вони нам ще згодяться.

Любий друже! Ти, мабуть, уже впевнився в тому, що визначення поняттю „Людина” найкраще давати лише новонародженому. Чи не з цієї причини древні мудреці, слідуючи за зіркою на небі та шукаючи по ній посланника божого, прийшли іменно до немовляти? Чому вона не привела їх до достойного в суспільстві мужа, вченого, імператора? Адже під зірками завжди було багато прекрасного люду. Що мудреці хотіли цим сказати?

Мабуть те, друже, що кожне народжене немовля найближче стоїть до Бога, має найкращу можливість розпочати свій праведний життєвий шлях; що на кожну новонароджену дитину батьки дивляться, як на свою надію, віру та любов; що кожний новонароджений малюк – найсвятіше для батька і матері божество, за яке вони щоденно моляться та заради якого живуть. Але найголовніше, на мій погляд, в цій легенді те, що мудреці, вказавши на дитину, як на посланника Божого, говорять нам, дорослим, що від нас залежить, ким стати дитині – праведною, і бути схожою на Бога, чи гріховною, і бути схожою на диявола.

Тому, любий друже, мій вердикт такий, визначення поняття „Людина” має містити її характеристики, які притаманні всім людям, а розбіжності необхідно розглядати як результат життя, а не його умову. В цьому випадку людина може бути визначена як соціальна особа, яка з дня народження і на протязі всього життя має потенційну можливість формувати пам’ять у формі словесно-понятійного коду, завдяки білкам пам’яті (мемопротеїдам); утворювати оперативно-інформаційні системи з логічно-аналітичним зв’язком між зафіксованими у пам’яті предметами та явищами і прогнозувати їх майбутній розвиток, створюючи закодовані тим же чином свої інформаційно-енергетичні системи, як висновки, наміри та бажання і на цій основі визначати та реалізовувати свою поведінку та діяльність, використовуючи зміст закодованої інформації та створеної інформаційно - енергетичної системи у формі слова, з допомогою якого відбувається зв’язок людини і природи.

Мій любий друже! Ти отримав від мене те, що бажав. Але задовольнить воно твою допитливість чи ні, повідом мені, будь ласка, у своєму наступному листі. Можливо, ти мене запитаєш, що ж це за визначення, в якому немає ні почуттів людини, ні добра ні зла, навіть душі не відчувається людської, одна холодна фізика, до того ж і вона вся ще й закодована. Ти будеш правий, друже, лише наполовину.

Дійсно, важко уявити собі людину без почуттів, добра, зла, духовності. Але уяви собі, друже, водночас і інше – всі почуття людини то є супровід тих глибинних процесів у мозку людини, які я тобі навів у формулюванні визначення. Вони настільки різні у людей, що керуватися ними у нашому випадку немає ніякого сенсу, – ми ніколи не досягнемо єдності в поглядах на людину, не виділимо загальних її властивостей.

Як бачиш, друже, я навмисне уникав розбіжностей, щоб зупинитися на спільному. Але це зовсім не значить і не виходить з формулювання, що цих розбіжностей в людей немає. Вони є, і знаходяться в створених самою людиною інформаційно-енергетичних системах мозку людей. Це вони є матеріальною основою прояву людської душі. І я тобі щиро зізнаюсь, ця частина людської суті є найцікавішою в нашому житті. Але вона значно відмінна від суто „бездушної” частини, є в житті людей більш значущою та впливовішою на взаємовідношення між людьми.

Зрозумій мене вірно, друже, говорити про духовну сторону життя людей доцільно лише тоді, коли розумієш закономірності формування фундаменту цієї духовності. А вони однакові у всіх людей. То ж, даруй мені, друже, – я їх поклав в основу визначення людини. А про душу людей, її почуття дозволь мені розповісти в слідуючому листі до тебе, а цей я хочу завершити тим чім і розпочав.

Земля скупо віддає свої багатства людям тому, що людські бажання вимагають значно більшого ніж людям необхідно, і крім цього значна кількість багатств із-за недбалості людей невдовзі перетворюється у сміття. Тому природа неначебто дбає про майбутні покоління людей – вона не може все віддати людям сьогодні, не залишивши їм же нічого на завтра. То ж скупість, друже, властивість природна і цілком виправдана. І якщо ми намагаємось брати приклад мудрості з природи, то і людську скупість маємо виправдати. Але тоді постає питання, а що ж таке щедрість, як пояснити її?

Подумай, друже, над цим питанням в той час, коли будеш чекати мого слідуючого листа. Я впевнений, що це допоможе тобі краще зрозуміти суть людської душі.

О. Данильченко