Про знання

Любий друже! Для того, щоб ти правильно зрозумів написане мною, скажи, чи не помилився ти, коли написав «... бажаю знати...»? Чи розумієш ти так глибоко своє бажання знати, щоб в майбутньому не відмовитися від нього? Адже «знати» – це зовсім не те, що «вірити», «відчувати», «здогадуватися», «уявляти», «цікавитися», «любити», «думати». «Знати» – це, більше, страждати, відповідати за себе і за тих, хто не знає, це страшенне напруження мозку, нервів, духу людини, це повсякденний пошук істини, який потребує неабияких сил та волі.

«Знати» – це шалена праця душі людини над постійним само-олюдненням, це постійне звільнення себе від безглуздя, з яким усі ми з'являємося на світ. «Знати» – це постійна боротьба із самим собою, це пошуки життєвих компромісів між знаннями і невіглаством. Врешті-решт, «знати» – це неабияка турбота, а не спокій, до якого прагнуть так багато людей.

Скажи мені, любий друже, як ти вважаєш, чи не в зв'язку з розумінням цього Бог вигнав перших людей з раю за те, що вони побажали знати і відкусили плоду з дерева пізнання? Адже Бог добре уявляв, що таке «знати», і як міг, оберігав Адама і Єву від знань, а водночас і від тих негараздів, які супроводжують знання.

Скажи, любий друже, чи не зникло у тебе бажання «знати», чи не стало його у тебе менше, чи не злякався ти тих труднощів, які несуть знання, після того, як прочитав мої правдиві слова про знання.

Напиши мені про це у своєму листі. До речі, повідом мені, будь ласка, заразом, чи поділяєш ти думку про те, що знання до того ж збільшують наш смуток?

На мій погляд, друже, це незаперечна істина. Ти сам поглянь на тих людей, які знають більше та краще за нас, – і ти в очах їхніх побачиш значно більше суму ніж маємо його ми.

Любий друже! Я зовсім не хочу, щоб ти відмовився від свого бажання знати. Навпаки, я мушу сказати тобі істину про знання сьогодні. Адже чи не краще, щоб ти подолав труднощі, які несуть знання, на початку свого життєвого шляху, коли у тебе ще багато сили та енергії, ніж тоді, коли життя забере їх значну частину, залишивши тобі старість та неміч, і справитися з «лихом від розуму» вже не буде ні часу, ні здоров'я?

Ти мене, друже, певно, запитаєш, а чи несуть знання радість в житті? Чи можуть вони зробити людину щасливою і життєрадісною? Звичайно, мій любий друже, можуть! Більше того – тільки знання і роблять її такою. Потрібно тільки знати, що щастя, як говорили мої вчителі, – справа дуже клопітка й короткочасна, бо воно виключно результат життя, а не його умова.

Любий друже! Чимало ти поставив запитань у своєму листі. І кожне з них заслуговує величезного дослідження, роздумів. Не знаю, чи зможу задовольнити твоє прохання відповісти на них. Мабуть, ні. Адже це запитання такі, на які кожна людина має відповісти сама. І не суди мене суворо, бо думки мої тебе зовсім ні до чого не змушують, а дають тобі можливість лише знати їх і не забирають можливості думати по-іншому. Тому ти отримаєш хорошу нагоду вибрати для життя кращу з думок.

Бувай здоровий.

1. Про знання

   
   

2. Про матеріальність свідомості людини

   
   

3. Про вічність духу людини

   
   

4. Про істину

   
   

5. Про межу розуму і безмежжя віри

   
   

6. Про почуття людини

   
   

7. Про шляхи до істини

   
   

8. Про критику

   
   

9. Про здоров’я духу і тіла людини

   
   

10. Про віру та релігійну віру

    
    

11. Про Бога

    
    

12. Про людину (по Ліннею)

    
    

13. Про визначення поняття «Людина»

    
    

14. Про душу людини

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Останні статті та публікації

Корисні статті:

Дитинство без насильства!

Для родителей

Странный ребёнок

В наследство от пьющей матери

Частая ошибка родителей

Готовьте ребёнка к школе

Пьяная девочка

Полезное для родителей

Полезное родителям

Близнецы и воспитание

Ребёнок смотрит фильм ...

Отчим? Или отец?

Что надо знать родителям

ДЦП

Повернутися назад

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви