Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про віру та релігійну віру















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про віру та релігійну віру

Вітаю тебе, мій друже!

Отримавши твого чергового листа, я вкотре знову і знову переконуюсь, що однією з найцінніших рис для людини, є бажання ставити перед собою запитання та вміння шукати на них відповіді. Ніщо інше так не розвиває людину, як пошук істини, як копітка робота над рішенням проблем, що постають перед кожним з нас, А зміст твого запитання: "Що то є – віра в Бога?", – говорить, що тебе цікавить ця глибоко-фундаментальна, світоглядна проблема. Можливо, друже, ти це звичайне питання і не назвеш проблемою, але я відношу його до найсучасніших проблем, бо сказано та написано про віру в Бога стільки, що ніяка інша тема навіть наблизитись до неї не може. І не дивлячись на це, ґрунтовної, наукової відповіді на неї сьогодні немає, бо людство не дійшло єдності у висвітленні цієї проблеми. Ось чому, любий друже, ти легко в літературі знайдеш абсолютно протилежні твердження про віру в Бога. Читаючи одні з них, здається, що їх автори неначе стояли поруч з Богом, і дивуєшся з цього, а читаючи інші, дивуєшся з того, що їх автори зовсім не сприймають навіть натяку на віру в Бога, заперечуючи про його існування всіма можливими шляхами. Таким чином, друже, як бачиш сам, простір для думок з цього приводу значний, але зважуючи на те, що життєвий шлях у тебе один, то й думка повинна бути одна, яка б краще (бо істинно) відобразила б усі твої запити, та яку б ти міг вибрати собі в дорогу за порадницю. І будь певний, що вислухавши мене (і не тільки мене), ти або знайдеш однодумця, або станеш ним сам, що задовольнить тебе в однаковій мірі.

В питанні про віру а Бога, друже, необхідно виділити в першу чергу питання про віру, як властивість свідомості. Бо це допоможе тобі не стрибати через щаблі невідомості, а поступово, по сходинці діставатися того, чого ти бажаєш. І якщо я розпочну тобі розкривати сутність віри в Бога не розкривши сутності явища самої віри, то це лише ускладнить наше завдання. То ж зробимо так, як робить природа –спочатку зерно, потім паросток, потім рослина. Звичайно ж, друже, ти не відносишся до тих людей, які хочуть водночас пізнати дві речі і про які водночас йде мова звичайно ж в кінні мого листа, то ж я тобі й не раджу читати його з кінця, що зазвичай роблять нетерплячі люди. І щоб тебе впевнити в необхідності спочатку отримання відповіді на першу невідому частину твого питання, я тобі пообіцяю зберегти час у відповіді на її другу частину, бо тобі, друже, хорошому математику, відомо – рівняння з одним невідомим значно легше, чим з двома, – можливо ти зможеш впоратись з ним і сам.

Любий друже! Людина народжується без віри, як і без знань. Я тобі вже розповідав про знання людини, їх сутність, про те, що вони накопичуються на протязі життя та зберігаються в нервових клітинах головного мозку людини. Матеріальною основою знань є білки пам'яті, які цілком справедливо можна назвати мемопротеїдами. Це вони, змінюючись (денатуруючи) під впливом звуків, насамперед слів, світла, тепла та холоду, запаху та інших впливових подразників середовища, назавжди залишають в нашій пам'яті образи минулого – баченого та почутого, прочитаного або пережитого в думках (бо це теж слова), це вони дозволяють згадувати бачені чудові краєвиди, неодноразово відтворювати в пам'яті приємні та неприємні хвилини минулого, роздумувати про них та більш або менш глибоко знову і знову переживати з цього. Це вони дозволяють мріяти нам про майбутнє, уявляти нечуте та небачене, фантазувати, використовуючи при цьому унікальну можливість білків пам'яті змінюватись навіть під впливом нашого бажання. Це завдяки властивостям цих білків людина накопичує знання про навколишній світ, мислить, порівнює речі та явища, робить висновки, відкриває закономірності в природі, формулює закони, досягає наукової або житейської істини. Цілком справедливо, друже, сказати, що завдяки неймовірно чудовим і в той же час реально існуючим властивостям мемопротеїдів (білків пам'яті), людина стала людиною розумною (я цю думку не розділяю), як біологічний вид.

Ти вже знаєш, мій друже, що знання людині даються нелегко, а глибокі, фундаментальні знання наукових істин, відкриття нових законів природи, в тому числі і наукових законів розвитку самої людини, вкрай нелегко. Але не дивлячись на це кожна людина має певний об'єм цих знань. Звичайно ж є люди, які знають зовсім мало від того, що знають інші. Але як би там не було, друже, людство в цілому володіє всіма відомими знаннями. Але воно володіє і тим чого ще не знає, бо, дійсно, люди багато чого не знають. Самим цікавим на мій розсуд в цій ситуації, друже, є наші погляди на те, що знаходиться за межею наших знань. І якщо ти, друже, гадаєш, що там знаходяться наші незнання, невідомість, темнота, то глибоко помиляєшся, – там знаходиться наша віра.

Дійсно, згадай, скільки разів ми себе запитуємо – вірити нам чи ні відносно того, що ми не знаємо? Водночас ми ніколи не ставимо таких запитань відносно того, що знаємо, бо недоречність їх очевидна. У випадку наших незнань ми частіше змушені обставинами вірити, або віримо добровільно. Істинні знання не потребують віри. І тільки там де вони закінчуються починаються витоки віри. Але справедливо, друже, й те, що віра передує знанням, бо жодні знання не отримані без віри. Достеменно вірно, що людина не може знати всього, як би багато вона не знала, тому віра є природним продовженням її інтелектуальної діяльності, її знань. Знання не можуть з’явитися без віри, а віра – без знань. Вживаючи порівняння для кращого розуміння справи, необхідно знання порівняти з готовою продукцією, якою можна надійно користуватися в тій чи іншій житейській ситуації в той час, як віра – це інструмент, з допомогою якого ця продукція виробляється. Цілком справедливо сказати і таке, – на вітрилах віри ми пливемо в безодні невідомості від одного острова знань до іншого, обминаючи при цьому вже відомі острови, або й континенти, а в разі необхідності перетинаємо їх пішки, поклавши наш вірний вітрильник собі на плечі, бо знаємо(!) – тверда земля знань закінчиться і знову буде море невідомостей. Віра, як і знання, має зміст, який люди виражають у формі припущень, гіпотез, передбачень, провидінь, гадання, уявлень, казок, дум, навіть планів, програм, концепцій, астрологічних та інших прогнозів, інтуїції і т. п.

Як ти, друже, бачиш, я зовсім поки що не веду мову про віру релігійну, про віру в Бога. Я ділюся своїми думками щодо мирського розуміння віри – як психологічного стану людини та її нервової діяльності. Скажу тобі, друже, більше – віра має біологічну, матеріальну основу. Справа в тому, що білки пам’яті фіксують свої зміни, як стан знань, не відразу. Вони обов’язково проходять перевірку реальною інформацією, практикою. Не знаходячи досить належної (тобто істинної, реально існуючої в житті) інформації, вони залишаються в стані готовності до сприйняття цієї інформації, як істинної. Ця готовність білків пам’яті, (звичайно ж, в стані часткової денатурації), і є матеріальним носієм віри людини. Якщо в житті людини цей стан постійно знаходить підтвердження реальністю і ніщо його не змінює в іншому напрямі (тобто, денатурація молекули йде в одних і тих же її місцях) то можна говорити про утворення знань. Це вже не рівень віри (припущень, гіпотез, догадок, інтуїції, і таке інше) а рівень закономірностей, які можливо вивчити та підтвердити практичними діями.

Мій любий друже! Ти хотів знати про віру релігійну, віру в Бога. Скажу тобі відразу, – природа мирської віри (скажімо до рідних, друзів, незнайомих та знайомих людей) та віри релігійної однакова, бо душа у людини одна. Але таємниця релігійної віри, про яку так багато написано і яка дійсно існує, знаходиться не в цьому. Я тобі, друже, не можу обіцяти прометеївського вогню цієї таємниці, бо ти сам в змозі його дістати, якщо буде бажання, (хоч я тобі цього і не раджу), а ось його світлом, яке дісталося мені від моїх вчителів, з задоволенням з тобою поділюся, бо від цього наша загальна темрява стане меншою.

Якщо я тебе, любий друже, не стомив, то продовжуючи відповідати на твого листа та ті особливості віри, які я щойно згадав, необхідно відзначити в першу чергу її таємничу силу, дієвість, вплив на людину. Звичайно ж , друже, ти відносишся до спостережливих людей і не можеш не помітити, що віруючі люди, як правило, активні, фізично здорові і в житті спокійні, виховані, впевнені. Але ж такими якостями володіють і люди, які не мають релігійної віри, а мають віру в свою справу, так звану, мирську віру. В чому тут річ? А вона, друже, в тому, що віра, якою б вона не була, це завжди цілеспрямованість, заданий напрям помислів і дій, це неодноразове (підкреслюю це!) повторення (про себе, в думці, вголос, чи написавши, навіть) тих бажань, яких хоче досягти людина. А згадавши про те, що всі біологічні реакції в організмі людини керуються білками (ферментами, гормонами), а ті в свою чергу пов’язані з білками пам’яті (мемопротеїдами), які формуються під впливом слів (та інших подразників) та які мають величезний вплів на речовини, що регулюють біологічну та психічну діяльність організму, становиться зрозумілим від чого у великій мірі залежить узгоджена робота всього організму, його здоров’я. А чи спостерігав ти, друже, що найчастіше робить віруюча в Бога людина? Вірно – вона постійно молиться. І молитва її направлена до Бога, з безліччю прохань для себе, або для інших людей – це, як правило, дати або зберегти здоров’я, дати хліб насущний, достаток, дати мир і спокій, дати любов ближніх. Ці всі добрі наміри, мій любий друже, можуть досягти мети навіть не встигши досягти Божого слуху, і відомим тобі уже шляхом, через формування мемопротеїдів, впливають на ферменти, гормони, а відтак, на свідомість, фізичний стан та дії людини.

Любий мій друже! Молитва віруючої людини – не просто слова, грім шаманського бубна та його пісня – не просто пусті звуки, "таємні" жести, танці, гортанні викрики під час обрядів індійських та африканських племен – не просто розваги, – це найбільш ефективна, безмедикаментозна регуляція діяльності великої кількості біохімічних реакцій організму. Все це проходить через формування білків пам’яті під дією слова, звуку, образу і таке інше, білків, які мають вплив на ферменти, або навіть їх замінюють безпосередньо.

І якщо ти мене, друже, запитаєш з цього приводу, чи не схиляю я тебе до віри та молитви?, то я тобі відповім, – ні, любий друже, я тебе схиляю до знань. Якщо ж ти молився до цього часу віруючи, то я тобі обов'язково раджу молитися тепер знаючи. А коли ти побажаєш у цій справі перевагу віддати вірі, а не знанням, я зовсім не стану заперечувати, і лише підтримаю твою віру, бо кожний сам собі обирає шлях до істини, який проходить як через знання так і через віру.

І не хвилюйся даремно з того, що знаючи тепер про віру дещо більше ніж ти знав раніше, її в тебе стане менше, – це дійсно так. Але натомість їй знань та розуму в тебе буде більше. І радій з цього, друже, – адже Бог пізнається розумом, а не безумством, як вважав славнозвісний Епікур. То ж давай так, друже, будемо вважати і ми, бо кращої думки не знайти, щоб закінчити цього листа про віру та продовжити розмову вже про Бога в наступному.

О. Данильченко