Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про шляхи до істини















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про шляхи до істини

Вітаю тебе, мій друже!

Багато доріг ведуть до одного і того ж міста - вони підходять до нього з усіх боків. Багато доріг веде до виконання наших бажань, і залежить від нас, яку з них буде обрано. Точнісінько так, друже, багато шляхів ведуть до одних і тих же істин, серед яких лише один належить тобі, і щоб пройти ним, не перетворити пошуки істини в блукання необхідно знати, чого ти хочеш? Яку істину ти хочеш знайти?

Ти мене, друже, запитаєш, до чого це я веду? До того, що вислухати ти повинен не лише мене, а й багатьох тих, хто знаходиться поруч з тобою. Адже добре відомо, що разом йти – час зберегти. Тож ділись своїми запитаннями з найближчими своїми друзями, і ти будеш мати безліч різноманітних відповідей, з яких вибереш найкращу.

Дуже давно, коли людство знань мало небагато, а то й зовсім їх не мало, тяжко було знайти вірне розв'язання проблем, що поставали перед нашими предками. Пошуками рішень, пошуками істини займалося багато людей. Їх спочатку називали мудрецями, потім філософами, зараз називають науковцями. Вони передавали знання один одному з покоління в покоління, навчаючи учнів. Утворювалися цілі філософські школи, і тільки найперші відомі людству мудреці, вважалося, вчителів не мали.

Любий друже, ти мене запитуєш, кого з відомих мені знаменитих людей і за що я хотів би виділити серед інших? Хто, на мій погляд, заслуговує найбільшої пошани? Здається, це звичайне запитання, яке ми часто ставимо перед своїми друзями. І я з великим бажанням почав шукати найбільш шановану мною людину. Але не минуло й хвилини, як я спіткнувся спочатку на одну ногу, потім на другу, потім на обидві разом, і врешті-решт зупинився зовсім, заблукавши серед титанів людського розуму, неначе в небесному просторі серед зірок, не знаючи, на якій з них зупинити свій вибір та про яку сказати, що вона найкраща.

Заблукав я тому, що не міг визначити та оцінити, що більш важливе та знамените: чи те, що Фалес близько 600 року до н. е. перший знайшов шлях Сонця від осіннього сонцестояння до весняного сонцестояння та визначив, що розмір Сонця становить одну сімсот двадцяту частину сонячного колового шляху, чи те, що Піфагор через 60 років після цього перший знайшов, що у прямокутному трикутнику квадрат гіпотенузи рівний сумі квадратів катетів та те, що він перший філософію назвав філософією.

Мені важко сказати, що важливіше - чи те, що Анаксимандр у 570-х роках до н. е. перший намалював контури землі та моря і спорудив небесний глобус, чи те, що Архелай через 100 років після цього першим сказав, що звук виникає від струсу повітря, що море накопичується в заглибинах, просочуючись через землю, що Сонце є найвеличнішим серед світил та що Всесвіт безкінечний.

На жаль, не зміг я визначитися, де більше істинності - в словах Сократа:

«Є одне тільки благо – знання, і одне тільки зло – невігластво», в словах Платона: «Кінцева мета життя людини у тому, щоб уподобатися Богу», в словах Зенона Кітійського: «Кінцева мета – жити згідно з природою», в словах Демокрита: «Ніщо не виникає із неіснуючого, і ніщо не руйнується в неіснуюче», чи в словах Епікура: «Боги пізнаються розумом», чи в багатьох інших висловлених думках знаменитих людей.

Тож, друже, залишу я твоє запитання без відповіді, вірніше, без такої відповіді, що ти, можливо, чекав. Коли ж ти побажаєш подискутувати з цього приводу, то звернись до згаданого мною Демокрита, який свого часу написав слова, які і можуть бути відповіддю на твоє запитання: «Для мене одна людина – що цілий народ, а народ – що одна людина». І ти будеш задоволений.

О. Данильченко