Голодомор на Сватiвщинi

32. ПА ІІП при ЦК Компартії України, Ф.1, оп 1, спр. 2020, арк. 112–117.

Наприклад, по Круглівській сільраді річний план заготівлі хліба виконаний на 60,2%. Голова сільради — Лісник, голова колгоспу «Великий перелом» — Лучка замість масової роз’яснювальної роботи організували систематичні групові п’янки, арештовували невинних колгоспників, захищали куркульство.

Видали контракційні книжки куркулям Коробейникові і Горобцю, навмисне не молотили хлібів, щоб зірвати хлібозаготівлі, зіпсували 2 молотарки, допустили розкрадання колгоспного хліба правлінням і комітетом — до 200 центрів. Одноосібники села саботують хлібозаготівлі — ні один не виконав план. Голова групи сприяння РКК Т. Коробейник розкрив указані неподобства, зазнав переслідувань з боку Лісника і Лучки.

На загальних зборах колгоспників в кількості 93 чол. Лісник, Лучка і рахівник Коробейніков були звільнені з роботи, виключені із партії і віддані до суду. Для укріплення дисципліни в Кругле були із району послані 8 комуністів на роботу, із радгоспу відправлено 2 молотарки з обслуговуючим персоналом, щоб обмолотити хліб і виконати план по одноосібному сектору.

ПО ОДНООСІБНОМУ СЕКТОРУ.

По цьому сектору заготовка не велась до листопада, так як не була затверджена людина на пленумі КНС. І тільки з одержанням інструкції від 13.11.1932 р. були проведені збори одноосібників по селам. І проведено беспорне вилучення у 147 господарствах — 75% причитаємої здачі хліба. Оштрафовано 53 господарства на суму 51534 карбованців, стягнуто до 25 тис. крб. Накладено натуральним штрафом: м’ясом на 12 господарств; картоплею на 16; Передано в суд на 63 господарств, в тому числі: на 21 кулацьких та 52 середняцьких.

По лінії рай КК-РСІ організовані перевірки якості обмолоту, переобмолоту соломи, перевіювання полови, пере очистки відходів, виявлення захованого і розкраденого зерна. Для указаної роботи мобілізовані в районі — 22 чол., на яких покладені на місцях проводити вище зазначену роботу. Голова рай. КК-РСІ Афонін.» 33.

Наведені архівні документи підтверджують, що Голодомор на Сватівщині був викликаний тими самими причинами, що і на теренах всієї України. З листа Сербиченка видно, що через несприятливі кліматичні умови і шкідників, надзвичайно низьку культуру землеробства і погану організацію збиральних робіт зерна в районі одержано дуже мало (не більше 3-5 пудів хліба з гектара).

І тому й були застосовані такі драконівські репресивні заходи (описані в листі РАЙ КК-РСІ) до колгоспів, колгоспників і одноосібників, щоб вилучити зерно і якось виконати річний план хоч на 87%. Залишившись без продовольства, селянство району було приречено на голодування і голодну смерть. Архівні матеріали підтверджують, що в селах району селяни часто саботували хлібозаготівлі і всіляко затримували обмолот і здачу хліба. Так, в артілі ім. Фрунзе Куземівської сільради 17.11.1932 р. в барабан молотарки був кинутий ключ, і молотарка вийшла з ладу.

Там же 29 листопада були сховані дві бочки з пальним, і молотьба не проводилася декілька днів, 4 і 6 грудня в цій же артілі були знову виведені з ладу молотарки. 34. Жителі хуторів Квітневе і Надія Круглівської сільради викрадали хліб не тільки з поля, а й з комор, палили молотарки, знищували інвентар.

За клопотанням Сватівського райпарткому і райвиконкому обком партії і облвиконком прийняли поставу про занесення хуторів Квітневе і Надія на Чорну дошку. І виселення всіх жителів цих сіл у віддаленні місця Радянського Союзу. 35. Так хутори Квітневе і Надія назавжди зникли з карти району.

Щоб зберегти якісь запаси хліба, колгоспи таємно зберігали в коморах зерно, не взяте на облік. Але активісти рай КК-РСІ виявляли такі факти і притягали керівників до суворої відповідальності.

33. Донецький обласний архів, ф 835., оп 1, спр.44, арк. 83–84.
34. Донецький обласний держархів, ф 835, оп. 1, спр 44, арк. 83–4
35. Там же.

В цитованому вже листі рай КК-РСІ від 19.12.1932 р. повідомлялося: «По артілі «ДВА» Містківської сільради 11 листопада 1932 р. виявлено 420 ц. прихованого хліба. В артілі ім. Сметанкіна Барикінської сільради виявлено 280 ц., а в артілі «Комсомолець України» Ковалівської сільради — 197 ц. прихованого зерна.

По інформації обл. КК-РСІ голова сільгоспартії с. Жовтневого член партії в розмові з членами правління говорив: «Хай це буде злочином, але хліб вивозити не будемо. Спочатку забезпечимо себе, а надлишки будемо вже вивозити. Голодувати ми більше не згодні». 36. І таких випадків мужності і людяності керівників різних рівнів у районі було немало. Але таких рішучих кроків, які зробив завідуючий районним відділом освіти комуніст Нечаєв, в той час було надзвичайно мало.

В своєму листі до райкому партії, він офіційно відмовився від своєї посади тому, що не поділяв і засуджував генеральну лінію партії по сільському господарстві і особливо хлібозаготівлям. 37. Старожили, які пережили Голодомор із Сватового, Куземівки, Нижньої Дуванки, Мілуватки, Містків та інших сіл району стверджують, що ще на початку 1932 р. органи влади довели плани здачі зерна до кожного колгоспу, до кожного двору, але влітку сильна посуха в значній мірі знищила врожай, але колгоспи і селянські двори примусили виконувати план хлібозаготівлі, не зважаючи ні на що.

Хлібозаготівельні загони вилучили у колгоспах і селянських дворах всі запаси продовольчого зерна. Фуражу й інших продуктів і насіннєвого зерна. Залишившись без продовольства, селяни почали вживати в їжу різні трави й бур’яни, почали поїдати кішок, собак, ховрашків, горобців, ворон і трупи тварин.

36. Журнал «Донбасс» №3 1989, ст. 54
37. Державний архів Донецької області., Ф.835, оп. 1, спр. 53, арк. 3–8.

Жителька села Куземівка М.П. Борзило згадує, що взимку жителі села збирали на полях мерзлу картоплю, буряки та інші овочі, а весною їли різні трави, листя дерев та бур’яни. Жителька цього ж села О.В. Полякова розповіла, що її мати пекла коржі з листків дерев і потовчених кукурудзяних качанів. 38.

Колишній житель цього села, ветеран війни Петро Григорович Карнаух згадує: 39. «Люди ще з осені 1932 р. морально падали духом, виробництво занепало, кормів для худоби заготували мало, цукровий буряк залишився на полі. З настанням зими худоба загинула, або її доводилося дорізати.

Навесні люди перейшли на вживання буряків і трав, їли навіть такі, які не їли травоїдні тварини. Голодомор розпочався раніше в селах більш віддалених від залізниці. З настанням морозів люди пішли в поле, видовбувати мерзлі буряки, в пошуках зернини хліба перевіювали полову і перебирали солому. За світловий день вибирали і приносили додому оберемок пустих колосків, підсушували їх на печі і товкли у ступі.

В одержану суміш додавали підсушені і розтовчені в ступі картопляні очистки та товченні кісточки від вишень і терену і з цієї суміші випікали коржі, після вживання яких у людей дуже боліли шлунки. З настанням весни 1933 р. знову пішли в їжу листя і корені різних трав і дерев.

Були випадки, коли весною люди в селі знаходили на своїх городах померлих людей, які виривали із землі посаджену картоплю, їли її сирою і відразу помирали. М.П. Борзило говорить: «Під час роботи в полі траплялися такі дні, коли колгоспникам не вистачало сил, щоб повернутися додому з поля, і вони засинали там же на землі». Щоб якось вижити, люди їли лободу, щирицю, козелики.

З товчених і просіяних жолудів пекли ладики. Доведені голодом до крайнощів, люди поїли собак, котів, ховрашків, горобців та інших птахів, а потім перейшли до вживання трупів тварин і людей. Ошалівши від голоду, деякі селяни вдалися до людоїдства. Так, житель села Маньківки І. Мокренко, щоб прогодувати голодних дітей, заманив в свою хату і вбив хлопчика, який йшов селом і просив милостиню. 40.

38. Історія с. Куземівки.
39. Матеріали зібрані Г.Т. Плющ.
40. Історія села Маньківки.

Дарина Хухрянська із села Мілуватки, збожеволівши з голоду, з’їла свою дитину і померла сама. Жителька цього ж села Кривунченко М.К. розповіла, що її дядя Кривунченко Макар мав шестеро дітей і після смерті дружини одружився вдруге.

Під час Голодомору дядя помер, старші діти пішли на заробітки по людям, а найменший Матвій 13 років залишився з мачухою, яка його зарубала і м’ясо посолила у погребі. Шукаючи Матвія, його друзі зайшли в погріб і побачили його голову і руки. Мачуху судили. 41. Несмашна Л.Я. з с. Містків повідомила, що їхні сусіди Рибіни пускали до себе ночувати мандрівних людей, які іноді безслідно зникали.

Одного разу вони заманили до себе в дім сусідського 9-річного Івана Коваленка і зарізали його. За цей злочин батько був заарештований і відправлений до в’язниці, де був задушений в’язнями, а дружина і шестеро дітей померли з голоду. 42. 5 березня 1933 р. на закритому засіданні бюро Сватівського райкому партії була заслухана інформація райуповноваженого ДПУ Ніколаєва про випадок людоїдства в селі Росоховатому:

«1.03.1933 р. в с. Росоховатому Руденко Федір мав в наявності гроші і продукти харчування, довів зумисне всю сім’ю до глибокого виснаження від голоду і по-звірячому придушив свою дружину, щоб зарізати і з’їсти своїх двох дітей. 43. Від вживання сурогатної їжі люди дуже виснажувалися, пухли від голоду, масово хворіли різними хворобами і часто помирали.

За спогадами багатьох жителів району померлих було так багато, що трупи людей валялися повсюдно: в хатах, дворах, на вулицях, дорогах і в полі. Часто вимирали цілі сім’ї і нікому було ховати померлих. Тому колгоспи чи сільради виділяли селян, які підводою чи саньми їздили по селу, збирали трупи, звозили їх до великих ям на цвинтарі і там їх ховали без труни і хреста.

41. Історія с. Мілуватки.
42. Історія с. Містків.
43. Донецький обласний держархів, ф. 835, оп 1, спр.81.

Не рідкісні випадки, коли на підводі з померлими клали непритомних і «безнадійних» (щоб завтра не їхати за ними), яких і ховали разом з померлими в одній спільній ямі. Житель села Маньківки, бувший головний агроном колгоспу Стешенко В.В. повідомив, що в дитинстві, будучи непритомним, був покладений на підводу з трупами, по дорозі він випав з возу, прийшовши до тями поповз до кіз, що паслися на узбіччі. Напився молока і доповз додому і таким чином врятувався. 44.

Як уже зазначалося, щоб якось врятувати від голодної смерті хоча б дітей, батьки відправляли молодь на Донбас, а малолітніх дітей привозили в міста і там їх залишали в різних установах чи на вокзалах. Жителька м. Сватове (Набережна 18) Плотнікова Надія Логвіновна згадує:

«В м. Сватове голод відчувся значно менше, тому що більшість працювали на підприємствах, одержували гроші і по карткам хліб та інші продукти. Більше всього голодували люди в селах тому, що колгоспи вивезли все зерно і селяни залишились без хліба, і тому вони привозили своїх дітей в місто і кидали їх там на вулиці та вокзалі в надії, що їх відправлять до дитбудинку.

Померлих дітей в дитбудинку ховали в загальні могили без домовин. Клали одного біля одного, покривали соломою, сіном чи ліжником і засипали землею. Трупи дітей лежали в підвалі дитбудинку декілька днів, щоб їх назбиралося на підводу і вже тоді їх ховали в спільній ямі. 45. Жителька вул. Дзержинського, 45 міста Панченко (Наконечна) Неоніла Михайлівна повідомила: 46.

«Нам, комсомольцям, райком комсомолу доручив збирати голодних безпритульних дітей по вулицях і на вокзалі. В Сватове часто привозили дітей із сіл і великих міст в надії, що дітей підберуть і відправлять в дитбудинок.

44. Історія с. Маньківки.
45. Матеріали, зібрані Г.Т. Плющ.
46. Матеріали, зібрані Г.Т. Плющ.

В Сватовому в приміщені, де пізніше працював дитсадок ім. Леніна був відкритий дитбудинок. Другий дитбудинок був відкритий у великому будинку на пл. Шевченка, 8 біля школи № 1. Третій — в хаті-читальні на пл. Волі біля церкви.

Четвертий, за словами жительки вул. Стовбової Кривошиї Г.П., на пл. Волі в будинку розкуркуленого Ярового (де пізніше були колгоспні ясла). «Ми щоденно знаходили по 2-3 дитини і сильно ослаблених відправляли до лікарні, а більш здорових до дитбудинку.

Нам була виділена підвода, на ній ми і звозили дітей. Я до цього часу пам’ятаю одного чоловіка із с. Гайдуківки, який сидів на вокзалі дуже виснажений і знесилений. Він плакав і прохав нас: «Візьміть доньку, може вона залишиться жити, їй тільки чотири роки».

Ми відвезли дівчинку до дитбудинку, а її батько помер». 47. В більшості колгоспів району виділялися продукти для організації безкоштовних сніданків для дітей колгоспників. П.Г. Карнаух повідомив: «…У Куземівській школі була відкрита їдальня для дітей бідноти.

Кожен учень, який потрапив до списку їдальні, регулярно відвідував школу, брав з собою ложку і посуд для супу. Звичайно, перші два уроки не були уроками, а були часом чекання сніданку. В їдальні давали суп і малесенький шматочок хліба, який більшість учнів загортали у ганчірку і несли додому».

А правління колгоспу в с. Маньківці прийняло рішення малолітніх дітей утримувати в дитсадках цілодобово, щоб їх хоч трішки годувати. Та це майже не рятувало дітей від голодної смерті.

47. Матеріали, зібрані Г.Т. Плющ.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Королько Леонід Миколайович

Вірші про війну    Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)    Стихи о войне    Великая отечественная война 1941 1945

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви