Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Голодомор::: випадковість чи злочинний план?

1. Чи знав Сталін про страшний Голодомор?

2. Замовчування голодомору

Причини голодомору.

1. Насильницька масова і суцільна колективізація.

2. Розкуркулювання. «Ліквідація куркульства як класу»

3. Продрозкладка — примусова хлібозаготівля.

Механізм творення Голодомору.

Голодомор на Сватiвщинi

Наслідки голодомору.

Антиукраїнська направленість голодомору.
Геноцид проти українського народу.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)


Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині


Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове

Королько Леонід Миколайович

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Продрозкладка — примусова хлібозаготівля

Але найголовнішою, безпосередньою причиною Голодомору стала продрозкладка (примусова репресивна хлібозаготівля), яку повторно запровадили у січні 1928 р. Офіційно її називали хлібозаготівельним планом, а у документах з грифом «таємно» вживали термін — «розкладка».

Волюнтаристська соціально–економічна політика уряду і надзвичайно жорстокі репресивні методи її проведення упродовж десяти попередніх років привели до хлібозаготівельної кризи та зернової проблеми, і уряд вирішив відмовитися від політики НЕПу і знову запровадити продрозкладку.

Але на відміну від своєї попередниці років громадянської війни, вона супроводжувалася новими репресивними заходами, а боротьба за хліб знову стала боротьбою за соціалізм. План вважався виконаним лише тоді, коли кожне село чи окреме господарство виконували своє особисте «тверде» завдання. Кругова порука земельної громади втрачала своє рятівне значення.

Така система хлібозаготівель за розкладкою виснажувала кожне селянське господарство, штовхала його на межу відчаю і голоду. Хлібозаготівлі супроводжувалися жорстокими репресіями і терором, фізичним та моральним знущанням над селянами. За невиконання непосильного «твердого завдання» їх позбавляли власного помешкання, худоби, землі, реманенту, господарських будівель, зерна, засобів існування взагалі.

Селян судила ніби кримінальних злочинців за невиконання обсягів хлібозаготівель, які з кожним роком неухильно збільшувалися. Продрозкладкою на 1928 р. Україні визначили план у обсязі 265 млн. пудів. А 7 січня Політбюро ЦК КП(б)У обговорило відразу три телеграми: від Сталіна, Молотова, і Мікояна. Вони вимагали збільшення плану заготівель для України на 30 млн. пудів.

Внаслідок насильницьких заготівель у 1928 р. з України вивезли 4,1 млн. т. зерна, тобто четверту частину валового збору, що склало 42% союзного плану хлібозаготівлі, в результаті чого у селян майже не залишилося хліба і в деяких південних районах розпочався голод. Зокрема у листах секретарів окружкомів партій Одещини йшлося про те, що в березні 1928 р. селяни «буквально голодують».

Про факти голодування говорив і голова ВУЦВК Г.І. Петровський на Пленумі ЦК КП(б)У в листопаді 1928 р. Хлібозаготівлі, які розпочалися у січні 1928 р. за розкладкою досягли свого злочинного апогею у 1932-1933 рр. В одноосібних і колективних господарствах забирали не лише зерно, а й худобу, квасолю, буряки, картоплю й інші продукти харчування.

Уряд України вважав, що за допомогою одних тільки уповноважених і репресивних органів їм не вдасться вилучити у селян усі наявні запаси зерна, і тому Постановами КП(б)У та РНК УСРР від 13 листопада 1932 р. та 5 січня 1933 р. відповідальність за виконання цієї операції він поклав під страхом смерті («самых крайних мер партийного и государственного влияния») на місцевий актив.

Найбільш чесні і далекоглядні керівники на місцях намагалися всіляко зменшити голодну катастрофу і тоді 27 листопада 1932 р. з’явилася Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про застосування репресивних заходів по відношенню до колгоспів, саботуючих хлібозаготівлі», в якій вимагалося, в першу чергу притягти до судової відповідальності «переродившихся, помогающих кулачеству членов партии из числа руководящих должностних лиц колхозов».

І за «потурання куркульському саботажу» було заарештовано і засуджено тисячі голів, членів правлінь колгос-пів, спеціалістів, партійних, радянських працівників. Фабрикуються гучні «справи», коли звинувачені у «злісному саботажі хлібозаготівель» керівники колгоспів і районів засуджуються до розстрілу, тривалих років ув’язнення.

І тому жертвами жорстокого масового терору під час хлібозаготівель ставали не тільки селяни, а й керівники і спеціалісти колгоспів, голови сільських рад, секретарі райкомів партії, голови райвиконкомів та інші місцеві активісти. Зокрема «по 5 грудня 1932 р. загальна кількість засуджених посадових осіб по колгоспному сектору Дніпропетровської області склала 1062 чол. Із них 59 чол. засуджено до розстрілу». 7.

Про розмах репресій свідчить лист секретаря ЦК КП(б)У С.В.Косіора до Й.В.Сталіна від 8 грудня 1932р. В ньому він доповідав: «За листопад і 5-ть днів грудня заарештовано по лінії ДПУ 1230 чол. — голів, членів правлінь, рахівників. Крім того заарештовано бригадирів — 140, завгоспів-вагарів — 265, інших працівників колгоспів — 195». За відмову здати хліб було притягнуто до відповідальності 327 комуністів, а з них 9 розстріляно.

Розстрілювали керівників господарств та районів і протягом 1933р. Зокрема, у січні 1933 р. з 419 засуджених осіб по 122 районах України 20 чол. розстріляно. 8. Таких випадків мужності людей, які ціною власного життя рятували інших, було досить в Україні. В результаті економічно необґрунтованої політики насильницької суцільної колективізації і варварської «ліквідації куркульства як класу», продуктивні сили села неупинно знекровлювалися і валові збори зернових відчутно зменшувалися; уряд, щоб фінансувати зростаючі потреби індустріалізації, злочинно все більше підвищував розміри хлібозаготівель, що наближувало до грандіозної катастрофи.

7. Партархів Дніпропетровського обкому КПУ, ф. 19, спр 1, ст. 494, 944.
8. Газета «Освіта» спецвипуск-підручник №2 1933р., ст. 6.

Валовий збір зернових України у 1930 р. становив –– 22,9 млн. т., а «заготовили» 7,8 млн. т.(34% валового збору). У 1931 р. зібрано –– 17,6 млн. т., заготовлено 6,9 млн. т., (39,2%). У 1932р. зібрано –– 12,8 млн. заготовлено –– 7 млн. т. (54,6). Отже Україну залишили без хліба. Наявного зерна ледве вистачило б для посіву.  9. Майже без хліба залишили селян одноосібників, у яких силоміць забрали 1,6 млн. т., або 76,2% валового збору.

Не краще положення було і в більшості колгоспів, яким на протязі 22 місяців, впродовж яких лютував голод, систематично не видавали хліб і тим самим позбавляли їх засобів до існування. У першій половині 1932 р., коли хлібозаготівлі було завершено, у селян не залишилося продовольства і в багатьох районах України спалахнув голод. Однак, продрозкладка не була скасована.

З червня по жовтень 1932 р. з колгоспів та одноосібників вдалося витиснути тільки 132 млн. пудів, із 282-х млн. запланованих, в той час коли за відповідний період 1931 р. заготовлено 380 млн., а в 1930 р. — 400 млн. пудів. 10. І тоді на Україну було направлено хлібозаготівельну комісію на чолі з секретарем ЦК ВКП(б) Молотовим з надзвичайно широкими повноваженнями, яка з 1 листопада 1932 р. по 1 лютого по 1933 р. додатково шляхом найжорсткіших репресій змогла ще витиснути 104,6 млн. пудів зерна.

І хоч Молотовська комісія не змогла здійснити повного виконання хлібозаготівельного плану, але зуміла добитися вивозу з України майже всіх наявних запасів зерна, прирікаючи мільйони селян на голодну смерть.