Наслідки голодомору

48. Косіор С.В. Статті і промови. 1933 р., ст. 210.

Спроба винуватців голодомору замаскувати наслідки злочину таким чином були марними, оскільки треба було б переселити в Україну не один мільйон чоловік. 49.

На заході про голод в повний голос почали говорити в 1933р., хоч багато інформації з’являлось ще в 1932 р. Кореспондент англійської газети «Манчестер Гардіан» Гарет Джонсон порівняв голод 1933 р. з трагедією 1921-1922 р.р. Кореспондент газети «Нью-Йорк Таймс» У. Дюранті повідомив восени 1933р., що населення України зменшилося на 4-5 млн. чоловік, а загальна кількість померлих від голоду в СРСР не менше 10 млн.

Влітку 1934 р. газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала матеріал Секретаря Конгресу Європейських меншостей Е. Амменда, який назвав цифру померлих від голоду — 7-5 млн. чоловік. Американець російського походження Адам Тавдул опублікував в «Нью-Йорк Амерікен», що нібито шеф ДПУ УРСР В. Балицький повідомив М. Скрипника, що у 1933 р. на Україні і Північному Кавказі від голоду померло понад 8 млн. чоловік.

Отже, за попередніми підрахунками зарубіжних кореспондентів, які працювали тоді в СРСР, кількість жертв голоду сягала до 10 млн. чоловік. Інформація про смертність від голоду в Україні надходила від іноземних дипломатів, акредитованих у СРСР.

У червні 1933 року італійський консул С. Граденіго, який побував у багатьох місцях України, писав до свого представництва у Москві, що від голоду СРСР загинуло від 10 до 15 млн. чоловік. Німецький аташе посольства у Москві Ото Мілер писав, що від голоду загинуло 7,5 млн. чоловік. А колишній голова уряду Англії У. Черчілль у вже згаданій книзі 50. повідомив, що у Ялті нібито Сталін зізнався йому, що від голоду і репресій загинуло 10 млн. чоловік.

Деякі попередні підрахунки жертв голоду на Україні свідчать про те, що померлих від голоду значно більше від тих односельчан, що загинули у роки Другої світової війни (3,5 млн. військових і 5 млн. мирних жителів).

49. Газ. «Освіта». Спецвипуск – підручник №2, ст. 7, 11.
50. Газ. «Освіта» Спецвипуск–підручник №2. 1933, стр. 7

Якщо зарубіжні дослідники давно вивчають наслідки Голодомору, то наші історики займаються цим лише декілька років, коли були відкриті засекреченні архівні матеріали цієї математики, але відсутність достовірних джерел і механізм підрахунків призводить до того, що і вітчизняні дослідники називають різну кількість померлих від голоду.

І якби офіційні демографічні відомості за 1933 р. та матеріали перепису населення 1937 р. були достовірні і не захованими у таємних архівах за сімома замками, то питання про демографічні наслідки Голодомору вже б не існувало як наукової проблеми. Але цього не сталося, і ми спостерігаємо такий великий кількісний діапазон померлих від голоду.

Численні факти і архівні матеріали свідчать про те, що сталінська заборона на будь-яку інформацію про голод змушувала надто ретельних чиновників ЗАГСу 1933 р. відмовитися від реєстрації великої кількості смертей і тому по Україні не зареєстровано по даним ЦУНГО близько 1 млн. смертей.

Серйозне наукове дослідження наслідків голодомору на Україні проведене заступником директора Інституту історії НАН України С.В. Кульчицьким, який пише : «Оскільки населення України за даними перепису 1937р. скоротилося на 538 тис. чол. (по відн. Перепису 1926р.) одержимо повний демографічний дефіцит у 4581 тис. чол.

Походження цього дефіциту різноманітне: втрати від голоду, депортація селянських сімей у північні райони СРСР та механічний рух населення. Отже, коли від цифри 4 млн. 581 тис. відняти негативне сальдо в 1 млн. 343 тис. чоловік механічного руху між двома переписами, то одержимо смертність від голоду у 1933р. — 3 млн. 238 тис., а з поправкою на неточність у розрахунку природного і особливо механічного руху населення – від 3 до 3,5 млн. чоловік».

51. С.В. Кульчицький. Трагічна статистика голоду. Зб. «Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів». К.1990, ст.77–78

Ця цифра узгоджується з доповідною запискою начальнику ЦУНГО «Кон’юнктурний огляд руху населення СРСР за 1930–1934 рр.» за 3 грудня 1934 р., де говориться: «Винятково висока смертність у 1933 р. нерівномірно розподілялася по СРСР і була локалізована переважно на Україні, Пн. Кавказі, Нижній Волзі і ЧЦО (по одній лише УРСР кількість померлих становила — 2,9 млн. чоловік, тобто більше половини всіх померлих по СРСР )». 52.

Далі С.В. Кульчицький зазначає: «Демографічні наслідки голоду не обмежуються прямими втратами. Не треба забувати і про ненароджених. Природний приріст населення на Україні скоротився з 662 тис. у 1927 р. і 644 тис. у 1928 р. до 97 тис. чоловік у 1933 р. В основі такого катастрофічного зниження – тільки голод.

Маючи дані про кількість народжень і смертей за кожний рік, легко підрахувати, що повні втрати, включаючи ненароджених, становлять для 1933 р. — 4207 тис. чол., а з поправкою на неточність розрахунків до 4,5 млн. чоловік. Урахування голоду 1932 року підвищує загальну кількість втрат до 4649 тис., а з поправкою на неточність розрахунку –– до 5 млн. чоловік».

Отже, ретельні розрахунки С.В. Кульчицького, зроблені на основі реальних статистичних матеріалів всесоюзних переписів 1926 і 1937 років показують, що під час Голодомору на Україні у 1932-1933 рр. повні втрати населення склали до 5 млн. чоловік.

Дуже близькі до цих розрахунків серйозні дослідження американського демографа С. Максудова, який аналізуючи рух населення між переписами 1926 і 1939 рр., прийшов до висновку, що дефіцит населення на Україні становив 4,5 млн., а в межах СРСР — близько 9 млн. чоловік. 53.

52. ЦДАНГ СРСР, Ф.1562, оп.329, спр.131, арк.2
53. Маскудов С. Демографічні втрати населення України в 1927–1938рр..

Західний спеціаліст українського походження В. Гришко у своїй книзі писав: 54. «За найбільш обережними оцінками, заснованими на аналізі радянської статистики, жертви голоду в УРСР становить –– 7,5 млн. чоловік, з яких –– 4,8 млн. вмерли від голоду в 1932-1933 рр., а решта становить втрату природного приросту».

Канадський історик українського походження Орест Субтельний у своїй ґрунтовній праці «Україна. Історія» пише: «За підрахунками, що спираються на методи демографічної екстраполяції, число жертв голоду на Україні коливається в межах 3-6 млн. чоловік.» 55. А. Жуковський, О.Субтельний в книзі «Нариси історії України» стверджують, що по селах і малих містах України вимерло від 6 до 8 млн. людей. 56.

Авторський колектив книги «Історія України» М.В. Коваль, С.В. Кульчицький, Ю.О. Курносов пишуть 57.: «Повні демографічні втрати України, включаючи зниження народжуваності під впливом голоду сягають у 1932-1933 рр. — 5 млн. чоловік».

За пізнішими підрахунками українських дослідників, лише в Україні померло щонайменше — 5,3 млн. чоловік. До цієї кількості померлих слід додати 1 млн. не зареєстрованих органами ЗАГСу. 58.

54. Газ. «Освіта». Спецвипуск – підручник №2. 1993, ст.8
55. Орест Субтельний. Україна. Історія, Київ. «Либідь». 1993, стор.510
56. Аркадій Жуковський, Орест Субтельний. Нариси історії України. Львів. 1992, стор.104
57. М.В. Коваль, С.В. Кульчицький, Ю.О. Курносов. Історія України. Київ. 1992, ст. 282.
58. Газ. «Освіта» спецвипуск — підручник №2 1993, ст. 8.

Таким чином, коли підсумувати всі вище наведені виклади дослідників Голодомору, можна дійти до висновку, що повні демографічні втрати України під час Голодомору 1932-1933 рр., вірогідніше всього, сягають 5-7 мільйонів чоловік.

В своїх виступах Президент України В. Ющенко оприлюднив величину втрат населення України від голоду в 1932-1933 рр. в кількості 10-15 млн. чоловік. На парламентських слуханнях, присвячених 70-річчю Голодомору на Україні, спікер парламенту Володимир Литвин заявив, що під час Голодомору в Україні загинуло 3-10 млн. чоловік, але, вірогідніше, близько 7 мільйонів чоловік.

В кінці листопада 2006р. по телебаченню були оприлюднені останні дані українських дослідників, які стверджують, що під час голодомору втрати населення України склали 7-11 млн. чоловік. Але наслідки Голодомору не обмежуються лише демографічними втратами населення.

Голодомор викликав значні негативні економічні, політичні, морально-етичні і соціально-психологічні наслідки. Цей голодомор викликав найбільшу катастрофу в історії України. Наслідки цієї катастрофи колосальні як на демографічному, так і економічному, соціально-політичному і культурному рівні.

Після цієї катастрофи традиційне українське село зі своїм укладом і звичаями перестало існувати. Колективізація і Голодомор призвели до такого рушійного соціально-економічного явища, як «розселянювання». Розселянювання –– це втрата селянина-господаря, виробника, який правив за економіста, агронома, організатора і виконавця виробництва, продавця, носія духовної культури нації.

Від голоду загинули цілі покоління справжніх господарів, які любили землю і вміли на ній працювати, а відтак було загублено історичну пам’ять нації, оскільки були знищені або повмирали батьки, що не встигли передати досвід від свого діда-прадіда.

Голодомор провів свій несправедливий відбір: вижили ті, хто був більш злішим, нахабнішим. Збереглися і позбавлені кращих людських якостей «активісти» та представники сільської еліти, які не голодували і могли з рідного батька здерти останню сорочку і відняти останню зернину.

Смерть достойних, кращих, найбільш працьовитих привела до втрати традиції і звичаїв, до деградації моральності і зміні в генотипі українського народу. А головне –– життя людини знецінилося, знецінилась роль людини-працівника.

Очевидці голодомору і навіть їхні діти успадкували генетичне почуття страху, особливо до кардинального реформування усталеного способу виробництва. Терор голодом виховував у них сліпе поклоніння владі, «законослухняність» і соціальну терпимість.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Королько Леонід Миколайович

Вірші про війну    Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)    Стихи о войне    Великая отечественная война 1941 1945

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви