Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Голодомор::: випадковість чи злочинний план?

1. Чи знав Сталін про страшний Голодомор?

2. Замовчування голодомору

Причини голодомору.

1. Насильницька масова і суцільна колективізація.

2. Розкуркулювання. «Ліквідація куркульства як класу»

3. Продрозкладка — примусова хлібозаготівля.

Механізм творення Голодомору.

Голодомор на Сватiвщинi

Наслідки голодомору.

Антиукраїнська направленість голодомору.
Геноцид проти українського народу.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)


Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині


Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове

Королько Леонід Миколайович

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр." (архів zip 256 кб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Насильницька масова і суцільна колективізація

Всеосяжна масова і суцільна колективізація планувалася для того, щоб забезпечити не еквівалентний обмін між містом і селом, тим самим полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет. Сталін назвав колективізацію «революцією зверху». Він мав рацію.

Селяни-власники не виявляли навіть найменшої готовності відмовитися від власності й робили це тільки під загрозою неминучої ліквідації своїх господарств. Радянське керівництво добре усвідомлювало, що процес переконання селян буде довгим і нелегким, особливо після тих поступок, що їх отримали селяни під час НЕПу. Тому, опрацьовуючи перший п’ятирічний план (1928–1932), керівництво держави розраховувало, що, в кращому разі, вони зможуть колективізувати по Союзу 20% селянських дворів, а по Україні — 30.

Зосередивши увагу на індустріалізації, плани розвитку промисловості спиралися на те, що держава зможе дешево купувати зерно у селян. Це дало б їй змогу як забезпечити хлібом зростаючу робочу силу у містах, так і продавати його за кордон, щоб фінансувати індустріалізацію. Але селяни відмовлялися продавати своє збіжжя державі за такими низькими цінами, які часто становили одну восьму ринкових.

Розлючений непокірністю селян, яку він назвав «саботажем», Сталін вирішує, що для виконання п’ятирічки над селянством необхідно встановити як економічний, так і політичний контроль. Відтак, без усякої попередньої підготовки він наказує розпочати рішучу компанію «суцільної колективізації». Лозунг «суцільної колективізації» офіційно був проголошений на листопадовому (1929 р.) Пленумі ЦК ВКП(б).

А вже 5 січня 1930 року ЦК ВКП(б) прийняв Постанову «Про темп колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». В цій Постанові планувалося завершити колективізацію на Україні восени 1931, або на весні 1932 р. Але 24 лютого 1930 р. Генеральний секретар ЦК КП(б)У С.В. Косіор підписав інструктивний лист ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій з гаслом: «Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної компанії, а всю Україну — до осені 1930 р.».

Отже, терміни колективізації скорочувалися на рік-півтора. Основна мета масової колективізації було створення декількох десятків тисяч колгоспів замість п’яти мільйонів розпорошених селянських господарств, що сприяло б швидшому виконанню хлібозаготівлі. Адже, зерно значно простіше і швидше вилучати у колгоспів, ніж у мільйонів селянських господарств. Колективізація, яка масово розпочалася восени 1929 р., відбувалась за рознарядкою центральних органів країни, тобто за попередньо встановленими планами для кожного району, кожної сільської ради. І вже до березня 1930 р. близько 3,2 млн. селянських господарств були примусом загнані до колгоспів.

Проголошена партією соціалістична реконструкція сільського господарства насправді означала створення державного сектору економіки на селі, який повинен був прискорити темп хлібозаготівель і вирішити проблему з сільськогосподарською сировиною для промисловості.

Зважаючи на це, «суцільна колективізація» була задумана, як комунізація з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення. Офіційно в опублікованих документах йшлося про артільну форму, але в різних інструкціях, якими вони супроводжувалися, артіль мала вигляд комуни.

Починаючи з лютого 1930 р., коли було опубліковано новий Примірний статут сільгоспартілі «як перехідної до комуни форми колгоспу», у масовому порядку стали усуспільнюватися корови, дрібна худоба і птиця. Така практика зустріла шалений опір серед широких селянських мас. Політична ситуація різко загострилася.

Страшне спустошення сільської економіки стурбувало Сталіна, і він З березня 1930 р. надрукував у газеті «Правда» статтю під заголовком «Запаморочення з успіхів», в якій стверджував, що «корінний поворот до соціалізму на селі можна вважати забезпеченим», і в той же час він писав, що «неможливо насаджувати колгоспи силою. Це було б безглуздо і реакційно». В цій статті Сталін публічно назвав неповагу до присадибної ділянки «перегином» і поклав відповідальність за «перегини» на місцеві власті. 14 березня 1930 р. було опубліковано Постанову ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі».

В цій постанові пропонувалося місцевим партійним організаціям відмовитися від адміністративного тиску на селян при утворені колгоспів і зосередитися на господарському та організаційному зміцненні колективних господарств. Наміри Сталіна були очевидними: по-перше, він давав партійним органам зрозуміти, що слід на деякий час послабити темпи колективізації, а по-друге, звинувачуючи дрібних чиновників, які слухняно виконували його постанови, намагався відмежуватися від страхітливих наслідків колективізації.

Сприйнявши заяву Сталіна як відступ від репресивних методів колективізації, селяни почали цілими натовпами виходити з колгоспів. За три місяці майже половина колективізованих селян на Україні повернулася до індивідуального господарювання. Це дало змогу дещо стабілізувати становище на селі.

Однак, незабаром стало зрозуміло, що це був лише тимчасовий відступ, і режим відновив насильницьку колективізацію, застосовуючи нову тактику. Тепер місцеві власті намагалися створити для одноосібників такі умови, щоб економічно унеможливити індивідуальне господарювання. Оподаткування індивідуальних господарств збільшили у два-три рази, а колгоспників звільнили від податків.

Селянам, що виходили з колгоспів, часто не давали їхній реманент і ту худобу, що вціліла. Вони отримували убогі наділи, в той час як за колгоспниками зберігалися найкращі землі. До того ж існувала реальна загроза, що найбільш упертих і непокірних могли оголосити куркулями чи підкуркульниками і вивезти з села. І як наслідок, багатьом селянам не лишалось нічого іншого, як вступати до колгоспів.

Уже в жовтні 1930 р. 70% орних земель було усуспільнено, і до 1932 р. 70% селянських господарств перебували в колгоспах. Розміри державних поставок колгоспам заздалегідь не доводились. До того ж, центральні органи дотримувались принципу «краще переобкласти ніж недообкласти», і тому план здачі продовольства колгоспам встановлювали такий, що після його виконання для розподілу по трудоднях майже нічого не лишалося, тож колгоспники змушені були, щоб проіснувати, розраховувати в основному на свої присадибні ділянки.

Насильницька, масова і суцільна колективізація селянських господарств призвела до жахливих наслідків і, в першу чергу, до різкого спаду сільськогосподарського виробництва, в тому числі і хліба. Понівечені селянські господарства, сотні тисяч депортованих, мільйони загублених селян.

Колективізація перетворювала самостійних селян на безправних підневільних колгоспників-кріпаків, які слухняно виконували різні державні замовлення. У непристосованих колгоспних приміщеннях масово гинула худоба, а в селянських господарствах, щоб худоба не була забрана до колгоспу, її майже повністю вирізали. І тому за роки колективізації поголів’я худоби в Україні скоротилося майже у двічі, а у подвірному користуванні селян –– у 8 разів.

Таким чином, насильницька масова колективізація призвела до того, що продовольча база республіки зазнала непоправних втрат і стала однією із головних причин виникнення Голодомору.