Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Спогади очевидців Голодомору 1932-1933 років на Сватівщині

Спогади очевидців Голодомору 1932-1933 років Преображенської сільської ради

Алдакімова Зоя Миколаївна

«На момент Голодомору було 4 роки. Крім мене, в родині було ще двоє дітей: сестра Антоніна, брат Костянтин. Кожного дня помирали люди. Вийде матуся за ворота - там сусід мертвий за двором лежить -закопають.

На завтра вийде - ще хтось помер. Кожного дня менші за мене діти просили їсти: «Тьоски, тьоски».Так вони називали картоплю. Чому це пам’ятаю? Матуся ж залишала їх на мене, бо сама ходила на роботу.

Спустилася я в яму, де була в нас картопля, знайшла три мерзлих картоплини. Зварила їх, дала поїсти меншим. Одну братик з’їв, а другу почала давати, а він положив голову мені на плече і помер.

Пам’ятаю, що дядько йшов на базар, щоб продати глечик сметани, зайшов до нас переночувати. Заснув і не прокинувся».

Шевченко Марія Аврамівна

«Нашу сім’ю вважали куркулями, бо у нас були ліжники (ткали доріжки на продаж), корова. Батька вислали в Комсомольськ-на-Амурі, де його вбили через ім’я, думаючи, що він єврей.

Родину вигнали з хати, все забрали до колгоспу. Дід Скринник (свекор сестри) написав у Київ, а звідти прийшов припис: заселити родину. У хаті, де ми жили, був свинарник. Свиней повиганяли, а ми заселилися.

Під час Голодомору їсти було нічого. Бабуся пекла хліб для колгоспу. Полова, яка відсівалася під час випікання, залишалася, і ми з неї пекли хліб.

Ходили збирать локшину, але мати боялася нас далеко відпускати, бо траплялися випадки людоїдства. Під час голоду помер найменший брат».