Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Сватівщина в роки війни 1941-1945" (архів zip 223 кб.)



Стихи о войне

Великая отечественная война 1941 1945

Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)

Вірші про війну




Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове

Королько Леонід Миколайович

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Сватівщина в роки війни 1941-1945" (архів zip 223 кб.)

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Боротьба сватівчан у складі партизанських загонів

Злодіяння окупантів визвали закономірний опір мирного населення, котре всебічно підтримувало партизанів і підпільників.

Про значний вклад партизан у боротьбу радянських людей визначний український кінорежисер і письменник Олександр Довженко писав так: «Партизани - наша слава, наша гордість. Партизани – це ті сини України, перед якими скинуть шапки цілі століття, якими пишатимуться цілі покоління і складатимуть про них думи і пісні. Це - невмирущий символ безсмертя нашого доброго і чесного народу».146

Історія попередніх воєн ще не знала такого масового і організованого партизанського руху. Майже скрізь на окупованій території земля горіла під ногами окупантів. Тільки в Україні в партизанських загонах і з’єднаннях боролося з ворогом більше 420 тис. партизан і більше 94 тис. підпільників. У 1943 р. всенародний партизанський рух на Україні набув такого розмаху, що окупанти змушені були зняти з фронту і направити в зони активних дій партизанів більше 400 тис. солдат і офіцерів.

Безстрашно воювали в партизанських загонах і наші земляки-сватівчани.
У Ворошиловградському обласному партизанському загоні під командуванням Сиворонова Якова Івановича відважно воювали 12 наших земляків: Будильська Надія Іванівна, Гарькавенко Василь Іванович, Костенко Гнат Маркович, Кузнєцов Дмитро Павлович, Куровський Микола Володимирович, Матляк Андрій Іванович, Овчаренко Григорій Федорович, Розумний Микола Федорович, Розмазнін Леонтій Васильович, Синенько Лук’ян Васильович, Третяк Іван Семенович, Щербак Андрій Іванович. Усі вони, за стійкість і мужність, проявлені в боях у складі партизанського загону, були нагороджені кількома урядовими нагородами.

Партизанський загін Сиворонова був сформований 20 травня 1942р.у кількості 76 чоловік і базувався спочатку у м. Торськ Лиманського району Донецької області.

На початку червня 1942 р. загін перебазувався у м. Ворошиловград для переходу лінії фронту і рейду по тилам ворога. Але перейти лінію фронту не вдалося.

14 липня 1942 р. загін прибув на лівий берег Сіверського Донця у район станиці Кондрашевської, а 15 липня ця територія була вже зайнята німцями й загін опинився у тилу ворога.

Оскільки у місці базування загону були незначні лісові масиви, 20 серпня 1942 р. загін перебазувався у Кремінські ліси. На шляху зустріли «оточенців» у кількості 135 чоловік, з яких 56 чоловік, на чолі з командиром батальйону Хайрудіновим, приєдналися до партизанського загону.

Як згадував партизан-розвідник Абу Чілімбеков на зустрічі зі своїми бойовими побратимами у Сватовому в травні 1968р.:

«Я не пам’ятаю жодного дня, коли б у нас не було бою чи збройної сутички з окупантами. Кожного дня нас підстерігала небезпека, кожного дня хтось з товаришів гинув чи був поранений.».

…23 серпня 1942 р. загін вів бій з німецькими окупантами та поліцейськими у кількості 300 чоловік. Було знищено 14 німецьких солдатів, 2 німецьких офіцера, 12 поліцейських.

…20 вересня 1942 р. партизани біля с. Суровцовка знищили 3 поліцейських, коменданта, зі своїм заступником, та перекладачку сільгоспкомендатури м. Рубіжне.

…23 вересня 1942 р. група партизан у кількості 18 чоловік на чолі з Сивороновим, переодягнувшись у німецьку форму, знищила в с. Лозова 2 зрадників і захопила до 5 тонн борошна і до 400 л олії, а в с. Мацегоровка знищили 9 поліцейських.

…23 листопада 1942 р. біля с. Гнила Балка загін вів бій з карателями, вбито 115 гітлерівців.

…24 листопада 1942 р. німці знову атакували партизан, але втратили 97 солдат і відступили.

Партизанський загін під командуванням Я.І. Сиворонова за період з 3 травня 1942 р. по 27 січня 1943 р. знищив 227 німецьких солдат і офіцерів, 25 поліцейських, 18 зрадників. Врятовано від угону до Німеччини 135 мирних жителів, виведено з оточення 125 червоноармійців. Відбито у ворога 700 голів великої рогатої худоби і 32 воза з награбованим окупантами майном. 147

Про успішні дії партизанського загону Сиворонова повідомляється і в книзі «Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг.»: «…Особливою активністю відзначався у цей час партизанський загін Ворошиловградської області під командуванням Сиворонова Я.І., який розгорнув свою діяльність з червня 1942 р. Цей загін, який нараховував у своєму складі 76 чоловік, знаходився у безперервному русі. І завдяки цьому міг наносити часті удари у різних пунктах і залишатися невловимим. За півроку своєї діяльності він провів 37 боїв, під час яких гітлерівці понесли серйозні втрати.

Фашистське командування робило неодноразові спроби знищити партизанський рух на Донбасі. 1 серпня 1942 р. окупанти розпочали значний наступ на партизанські загони, які знаходилися у Кремінському лісі. У цьому наступі взяли участь усі місцеві гарнізони і біля 2 тис. солдат фронтових частин ворога. Але задум ворог провалився. Втративши 60 солдат і офіцерів фашисти не змогли прорватися у розташування партизанів. 6 вересня окупанти знову організували наступ і знову були змушені відступити, причому настільки поспішно, що навіть не встигли підібрати з поля бою своїх вбитих та зброю». 148

«…Допомагаючи наступаючим радянським військам партизани Донбасу, які діяли в районах Красного Лиману, Кремінної, Рубіжного нанесли в цей час низку відчутних ударів по ворогові. Вони перерізали шляхи відходу противника, сковували його резерви, сіяли паніку, знищували розрізнені підрозділи відступаючих військ. Німецько-фашистське командування, стурбоване нападами партизан, які почастішали, стягнуло у цей район біля 15 тис. солдат з артилерією і бронеавтомобілями. Карателі повинні були оточити і знищити в цьому районі народних месників.

Не чекаючи поки зімкнеться кільце оточення, дев’ять загонів - 5 краснолиманських, Ямський, Великоянисольський і загони, керовані Сивороновим, Ф.Г. Хайрутдиновим, - об’єднались в одне з’єднання (командир Я.І. Сиворонов, комісар З.В. Ізотов) і зранку 15 січня 1943р. вирушили в рейд на схід. Проходячи через Кремінський, Лисичанський, Новоастраханський, Новоайдарський та інші райони, партизани знищували розрізнені німецькі підрозділи, поліцейських, перехоплювали фашистські обози, руйнували дороги і зв’язок противника, дезорганізуючи цим управління військами ворога.

20 січня 1943 р. з’єднання донецьких партизан у 8-годинному бою розгромили німецький гарнізон у с. Пурдовці Новоастраханського району. Партизани знищили 50 німецьких солдат і взяли у полон більше 20 окупантів. Під час рейду в загони з’єднання влилися сотні нових бійців.

27 січня 1943 р. партизани з боєм прорвалися через лінію фронту і з’єдналися у Новоайдарі з частинами Червоної Армії, а потім у лютому, разом з частинами 4-го гвардійського стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії, брали участь у боях за звільнення станції Кремінна. 149

Після звільнення Сватівського і Кремінського районів партизани Сиворонова були направлені у м. Сватове на відпочинок. Розквартирувалися вони у будинках по вул. Революції (Грушевського).

У березні 1943 р., після відпочинку, партизанське з’єднання під командуванням Я.І. Сиворонова було розформоване. І на його основі почалося формування нового партизанського загону під командуванням Сиворонова Я.І., який намічено було закинути у глибокий тил ворога на Правобережну Україну. До нового партизанського загону, зі складу колишнього загону, було зараховано тільки найбільш досвідчених бійців. Зі сватівчан до нового загону потрапили: Матляк Андрій Іванович, Розумний Микола Федорович, Розумний Валентин Іванович, Будильська Надія Іванівна, Подлесна Зоя Миколаївна.

З 20 червня новий партизанський загін Сиворонова декілька разів намагався перейти лінію фронту, але це йому не вдалося. Повертаючись назад до Сватового, партизани потрапили під бомбардування ворожої авіації, під час якого загинув комісар партизанського загону Макаров Юхим Пилипович (похований у м. Сватове, могила знаходиться на Меморіалі Слави, Пам’яті і Скорботи).

Після цієї невдалої спроби партизан перекинули через лінію фронту на територію Київської області літаками, де партизани і розгорнули свою бойову діяльність.

Загін Сиворонова відважно воював з ворогом і на території Київської області. Маючи великій досвід партизанської боротьби, загін Сиворонова невдовзі об’єднав цілу низку дрібних партизанських загонів і перетворився на велике партизанське з’єднання, яке завдавало багато клопоту окупантам. Про діяльність партизанського з’єднання Сиворонова та ж книга «Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза
1941-1945 гг.» подає таку інформацію: «З’єднання партизанських загонів «Грізний» (так офіційно стало називатися це з’єднання - авт.) під командуванням Сиворонова Я.І. із району Ірдинських лісів південно-західніше Черкас, по завданню представництва Українського штабу партизанського руху при військовій раді Південно-західного фронту, перебазувалося 26 вересня - 1 жовтня у район Житомир-Козятин. Вже у дорозі до з’єднання приєдналося декілька нових партизанських загонів і загальний склад з’єднання виріс до 750 чоловік.

Завдяки допомозі партизанів з’єднання «Грозний» було сформовано 36 підпільних бойових груп, які нараховували близько 300 чоловік…

Під час рейду партизани з’єднання «Грозний» наносили удари по комунікаціям ворога. За другу половину жовтня 1943 р. диверсійні групи з’єднання пустили під укіс на залізничній ділянці Фастів-Козятин 6 ворожих ешелонів з військами і військовою технікою, а на дільниці Житомир-Фастів підірвали залізничний міст через р. Унава, затримавши рух ешелонів ворога на 10 діб. Фашистам вдалося оточити з’єднання у районі Івницького лісу.

31 жовтня, після 8-годинного бою, партизани прорвали кільце оточення, підбивши при цьому 2 танки і знищивши багато гітлерівців». 150

Таким чином, невеликий партизанський загін під командуванням Я.І. Сиворонова, сформований у м. Сватове, переріс на Правобережній України у велике партизанське з’єднання, які автори книги «Украинская ССР в Великой Отечественной войне» ставить поруч з такими великими з’єднаннями, як з’єднання Ковпака, Мельника, Федорова та інших: «Видатною сторінкою увійде в історію військового мистецтва, народжена на Україні, тактика рейдів великих партизанських об’єднань під командуванням партизанських керівників С.А. Ковпака, Я.І. Мельника, М.І. Наумова, О.М. Сабурова, Я.І. Сиворонова, О.Ф. Федорова, І.Ф. Федорова та інших…151

Значна група сватівчан відважно воювали далеко за межами свого рідного краю.

Бандурко Олександр Михайлович, з с. Куземівка, з червня по грудень 1943 р. воював у партизанському загоні «За Родину» на території Кіровоградської області.

Кривонос Іван Георгійович, з м. Сватове, з жовтня 1941 по квітень 1944 р. за завданням партизанського загону «Буревісник» працював у підпільній партійній організації Кривоозерського району Миколайовської області.

Кривонос Іван Тимофійович, з селища Соснове Сватівської міської ради – з 25.10.1943 по 21.07.1944 р. воював у партизанському загоні ім. Ворошилова бригади ім. Щорса.

Коструба Іван Гнатович, з м. Сватове, з 26.10.1942 р. - командир взводу, з 03.03.1943 р. - командир загону, з 03.09.1943 р. - начальник штабу партизанського загону ім. Молотова партизанського з’єднання ім. Щорса під командуванням С.Ф. Маликова.

Кравченко Ганна Василівна, з м. Сватове, з 25.07.1942 р. по листопад 1944 р. служила радисткою оперативно-розвідувальної групи 3-го Українського фронту в Одеській і Вінницькій областях.

Ковальов Василь Ксенофонтович, з м. Сватове, з 13.02.1943 р. по 17.01.1944 р. - боєць партизанського загону №20 Калінінської бригади.

Кошин Герман Артемович, з с. Барикине, з липня 1942 р. по жовтень 1944 р. - боєць партизанського загону з’єднання партизанських загонів особливого призначення Головного розвідувального управління Червоної Армії.

Моржевський Микола Олексійович, з м. Сватове, 16.07.1943 р. за зв'язок з партизанами був заарештований поліцією у Чашникському районі Вітебської області і відправлений у Польщу до концтабору.

Овчаренко Іван Миколайович, з смт Нижня Дуванка, – з 04.10.1943 р. по 10.07.1944 р. боєць партизанського загону «Победа» бригади ім. газети «Правда» Мінської області.

Одаренко Іван Ягорович, з с. Містки, з вересня 1943 р. по вересень 1944 р. - боєць партизанського загону «За Родину» (командир Соколовський), Чернігівської області.

Павленко Петро Андрійович, з м. Сватове, з 01.04.1942 по 07.10.1942 р. - боєць партизанського загону ім. К.Є. Ворошилова.

Роменський Микола Семенович, з с. Ковалівка, з 12.07.1942 р. по 15.10.1944 р. - боєць партизанського загону «Більшовик Заполяр′я» Карельського штабу партизанського руху.

Словінський Олександр Ксенофонтович, з м. Сватове, з серпня 1943 р. по січень 1944 р. - боєць партизанського загону ім. Й.В. Сталіна 1-го Молдавського партизанського з’єднання під командуванням В.А. Андрєєва.

Соловйов Борис Олександрович, з м. Сватове, 26.06.1943 р. по 01.07.1944 р. - боєць партизанського загону в Круглянському районі Могильовської області.

Скорик Лук’ян Андрійович, з с. Новониканорівка, з січня 1942 р. по червень 1942 р. член Свідовської підпільної організації Черкаського району Черкаської області. З 21.11.1942 р. по 18.03.1943 р. - комісар партизанського загону при Військовій раді 1-го Українського фронту.

Сінько Федір Микитович, з селища Новоселівське, – з 29.04.1943 р. по 10.10.1943 р. - боєць партизанського загону ім. В.І. Чапаєва Глухівського району Сумської області.

Фурсо Євген Устинович, з смт Нижня Дуванка – з серпня 1942 р. по липень 1944 р. - спочатку замісник політрука, а потім замісник командира партизанської бригади ім. В.І. Леніна з розвідки.

Чупін Олександр Якович, з м. Сватове, – з 28.09.1943 р. по 03.12.1943 р. - командир роти партизанського загону ім. Кутузова Гомельської області.

Шахалов Іван Федорович, з с. Містки, у 1943 р. на протязі трьох місяців воював комісаром партизанської розвідувальної групи, яка була десантована з літака на територію Верхньо-Теплівського (Станично-Луганського) району Луганської області.

Шепелевич (Василевська) Катерина Іванівна, з м. Сватове, з лютого по липень 1944 р. - боєць партизанського загону під командуванням Комарова А.Г. у Мінської області в Білорусії.

Юрчишин Федір Миколайович, з с. Містки, начальник штабу партизанського загону. Загинув у бою 8 вересня 1943 р. в Коростенському районі Житомирської області.

Також два наших земляки воювали з фашистами за межами своєї Батьківщини. Заїка Іван Миколайович з м. Сватове воював у партизанському загоні у м. Пауло в Королівстві Італія, а Литвинов Павло Никифорович з с. Райгородка – у партизанському загоні в Королівстві Бельгія.

Литвинов Павло Никифорович

Був призваний до лав Червоної Армії у 1940 р. Служив у Криму і тому з початку війни захищав кримську землю. Під Перекопом у їхній частині із 110 бійців у живих залишилося - 13. Потрапили в оточення, але зуміли пробитися. Друге оточення і німецький полон. У таборі для військовополонених викрав німецьку шинель, переодягнувся в неї і втік з табору, але по дорозі наткнувся на поліцейського і знову опинився у таборі.

Вистроїли увесь табір і зачитали наказ про його розстріл, але не розстріляли. Після катувань його направили спочатку в один концтабір, а потім в інший аж у Саксонії (Німеччина). Звідси його вже перевезли до Бельгії і направили на каторжні роботи у шахту.

Знову спроба втечі з полону - і знову арешт, на цей раз бельгійськими жандармами. Литвинова повернули на шахту. За спробу втечі німці жорстоко катували Павла Никифоровича. Били поки втрачав свідомість, відливали водою і знову били. І знову каторжна робота в шахті, працював поряд з бельгійськими антифашистом і за його допомогою Литвинову вдалося втекти і потрапити до бельгійського партизанського загону, який нараховував 260 бійців.

Не шкодуючи свого життя, з квітня 1943 р. по вересень 1944 р. воював з фашистами П.Н. Литвинов на бельгійській землі. Чимало клопоту німцям завдав цей партизанський загін. На початку вересня 1944 р., перед приходом американських військ, цей партизанський загін звільнив від окупантів своє місто і захопив у полон велику групу німецьких солдат, яких потім передали американським військам.

І.Початок Великої Вітчизняної війни

1.1. Мобілізаційна робота в Сватівському районі
1.2. Перебудова господарства Сватівського району на військовий лад
1.3. Участь сватівчан у будівництві оборонних споруд
1.4. Перша евакуація із Сватівського району
1.5. Сватівський район у зоні прифронтової смуги
1.6. Формування партизанського і комсомольського підпілля та партизанських загонів
1.7. Друга евакуація із Сватівського району

ІІ. Окупація району фашистськими військами

2.1. Встановлення в Сватівському районі фашистського окупаційного режиму
2.2. Терор фашистського окупаційного режиму проти мирного населення Сватівського району
2.3. Антифашистський опір населення Сватівського району


ІІІ. Визволення Сватівського району від німецько-фашистських окупантів

ІV. Відбудова господарства району. Допомога фронту.

4.1. Збитки завдані господарству Сватівського району німецькими окупантами
4.2. Відбудова господарства Сватівського району
4.3 Сватівський район у зоні прифронтової смуги
4.4. Допомога трудівників Сватівського району фронту

V. Боротьба воїнів-сватівчан на фронтах Великої Вітчизняної війни

5.1. Участь воїнів-сватівчан у всіх родах військ і на усіх фронтах Великої Вітчизняної війни
5.2. Воїни-сватівчани командири Радянської Армії
5.3. Мужність, відвага і героїзм воїнів-сватівчан на фронтах Великої Вітчизняної війни
5.4. Боротьба сватівчан у складі партизанських загонів
5.5. Урядові нагороди воїнів-сватівчан
5.6. Участь воїнів-сватівчан у Параді Перемоги у Москві

VІ. Участь воїнів-фронтовиків у відбудові народного господарства

VІІ. Увіковічення пам’яті воїнів Сватівщини

Епілог

Список використаних джерел та літератури