Тема :
Побут і житло сватівчан: минуле і сучасне.
Мета:
Ознайомити учнів з повсякденним життям, розповісти про
традиції та звичаї сватівчан в минулому і сучасному, виховувати повагу до минулого своєї маленької батьківщини, розвивати вміння складати таблиці.
Тип уроку:
урок – екскурсія в світлицю Оборотнівського СБК
Обладнання:
фото, малюнки, виставки.
Хід уроку
І. Організаційний момент (2хв.)
ІІ. Актуалізація пізнавальної діяльності учнів.(3хв.)
Слово вчителя:
Сьогодні ми з вами завітали до світлиці нашого Будинку
культури, де зібрані старовинні речі, якими користувалися
люди нашого краю в минулому. Отже, тема нашого уроку «Побут
і житло сватівчан:сучасне і минуле».
Для того, щоб почати вивчати нову тему,давайте з’ясуємо значення слів «побут» і «житло». А для цього скористаємося тлумачним словником. Побут – це певний уклад життя; сукупність звичаїв, властивих даному народу; повсякденне життя.
Тобто, на цьому уроці ми з вами будемо знайомитися з житлом, одягом, знаряддями праці, їжею, звичаями і традиціями сватівчан, як в минулому, під час заселення наших країв, так і в сучасному. А для того, щоб нам було чітко видно зміни, які відбулися в житті сватівчан за певний час, на дошці ми накреслимо таблицю, яку колективно будемо заповнювати.
| |
минуле |
сучасне |
|
Житло |
|
|
|
Одяг |
|
|
|
Їжа |
|
|
|
Ремесла та знаряддя праці
|
|
|
|
Свята |
|
|
ІІІ Новий матеріал(30 хв.)
Я буду розповідати про минуле життя сватівчан і покажу вам речі, якими користувалися наші предки. А ви розкажете про сучасне життя сватівчан.
І перший пункт нашого плану –це житло.
Починаючи говорити про житло сватівчан, давайте з вами уявимо, який краєвид побачили перші переселенці, які забажали оселитися на нашій території: горбистий степ, вкритий буйними, незайманими травами і помережений невеличкими річечками, по берегах яких росли дерева. Перш ніж будувати собі житло, перші жителі ретельно вибирали місце для нього. Будуючи житло, перші поселенці ніколи не забували про небезпеку, яка їх чатувала в разі набігу ворога, тому вони намагалися збудувати своє житло так, щоб воно було як найменш примітне із сторони. З часом, коли життя стало менш безпечним, житло стали будувати по берегах річок.
Центром життя кожної родини була хата. Олександр Довженко так писав про українську хату: «…біла, з теплою солом’яною стріхою,поросла зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського». Для будівництва хати використовували будівельний матеріал залежно від місцевих ресурсів. Стіни зводили з дерева, якого в наших краях було небагато, вліплялися глиною, розмішаною з дрібною соломою, а поверх білили білою глиною.
Дах вкривали соломою. Долівка завжди була глиняна. Як правило, хата мала не менше трьох вікон. У чільній стіні двоє: проти печі – перепічне, а проти столу – покутнє; третє у причілковій стіні – застільне. В середині хати центральне місце займала піч, яка і обігрівала хату і слугувала для приготування їжі. По діагоналі від печі влаштовували святий куток, де розміщували ікони, прикрашені вишитими рушниками, обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку. Під іконами уздовж бічної стіни ставили стіл.
Біля столу розміщували довгу дерев’яну лаву, а з зовнішнього боку – маленький переносний ослінчик. Збоку від стіни заходилась скриня. Простір між піччю та причілковою стіною заповнювався деревяним настилом на стовпчиках-полом. Уздовж стін ставили лави, які прикривали саморобними ряднами. Біля дверей розміщували невелику шафу – мисник, а вздовж чільної стіни – полицю для хатнього начиння та хліба.
Крім хати на подвір'ї сватівчанина, огородженого плетеним з лози тином, знаходилися й інші господарські будівлі: хлів – для великої рогатої худоби; стайня - для коней, саж – для свиней, курник - для домашньої птиці. Зерно в снопах зберігалося в клуні, хліб в коморі, сіно й солома - в сіннику, сільськогосподарський реманент - в сараї.
А тепер ви розкажіть мені про житло, в якому зараз живуть сватівчани.
Приблизні відповіді учнів
(Сучасне житло стало набагато комфортабельніше і різноманітніше. Дерев’яних будинків зараз небагато, для будівництва сучасних використовують цеглу, бетон, цемент. В селах будинки одноповерхові, а районному місті є як одноповерхові, так і багатоповерхові. Дахи цих будинків вкриті шифером, інші - залізом або черепицею.
Сучасні будинки красуються великими вікнами, в дерев’яних або пластикових рамах. Будинки стали набагато більші. Змінився будинок і всередині: піч тепер перестала бути центром хати,бо опалюються будинки в основному природнім газом.
В середині будинок може бути розділений на різну кількість кімнат, але в більшість з них розділені так : коридор, туалет, ванна кімната, кухня, зал і декілька спалень. Замість побілених стін на стінах красують різнокольорові шпалери, кахлі та пластикові панелі. Підлога також може бути дерев’яною, вкритою лінолеумом або викладена кахлем. В будинках є холодна і гаряча вода. З меблями також відбулися суттєві зміни: сватівчани обставляють свої будинки по різному. В будинках з’явилися такі речі, про які люди ще донедавна і не чули. Це всіляка побутова техніка: телевізори, комп’ютери, різноманітні дискові програвачі, мікрохвильові печі, кондиціонери, кухонні комбайни та мобільні телефони.
Подвір'я сватівчан також зазнали змін: в місті майже немає господарських
будівель, вони є лише в селах. Натомість з’явилися гаражі,
для зберігання різноманітної техніки.
Для того, щоб обгородити своє подвір'я, використовують різні
огорожі.)
Наступний пункт нашої теми - одяг сватівчан.
Єдиним видом натільного жіночого і чоловічого одягу народного одягу на сватівщині давніх часів була полотняна сорочка. Сорочка - один із найдавніших елементів одягу. Вона мала велику кількість варіантів крою і орнаментації та відповідала декільком призначенням. Це і колоритно оформлені святкові, і більш стримані пожнивні та повсякденні тощо, які виготовлялися з полотна різної якості. Основними типами були тунікоподобна, з плечовими вставками, з суцільним рукавом, на кокетці. Cвоєрідності сорочкам придавала й орнаментація, що виконувалася технікою ткацтва або вишивки.
Костюм селянки складався із довгої вишитої сорочки, поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих( а пізніше- двох частково зшитих) полотнищ( дві запаски, плахта, поньова). На голові у дівчини був вінець, а заміжньої жінки – рушникоподібний шматок тканини, що накидався на багато прикрашений, твердий, виконаний із дорогої тканини головний убір, яким щільно закривали волосся. На ноги одягали плетені або шкіряні постоли.
Комплекс чоловічого селянського одягу складався із сорочки до колін, що одягалася навипуск та підперезувалася шкіряним або в’язаним поясом, а також нешироких штанів (портів, гачів). На поясі кріпилися різні необхідні речі - кресало, гребінь, невеликий ніж. Головний убір становила валяна шапка, взуттям служили личаки або шкіряні постоли. У прохолодні пори року одягали сукняну свитку, а взимку - хутряний кожух.
Костюм простого міського люду був близьким до селянського. Городянки носили довгу сорочку та незшитий одяг типу обгортки або запаски. На голову дівчата одягали вінець, а жінки - очіпок, який покривали рушникоподібним вбранням із білої тканини (убрус, намітка). Але значно різноманітніші були прикраси: привіски, сережки, намиста, браслети тощо. Чоловічий костюм теж був пов'язаний із селянським.
Одяг заможних городян мав більшу кількість елементів та виконувався з дорогих тканин. Жіночий костюм складався з довгої сорочки, поверх якої одягався плечовий короткий одяг із дорогої тканини,що залишав відкритим вишитий поділ та низ рукавів. Зверху накидали плащ - корзно, закріплений фібулою на правому плечі. На ногах кольорові чоботи, голову обвивали рушникоподібним убранням, під яким носили шапки. Головний убір жінки мав ритуальне значення і використовувався у різних обрядах. Закрите волосся було обов’язковим. Світити волоссям було неприпустимим і, за уявами, могло викликати неврожай, падіння худоби тощо.
Чоловіки волосся на голові підрізували під макітру. Бороди відпускали лише літні чоловіки. Стрижка під макітру витіснила в ХІХ ст.. інші її види,зокрема бриття голови із залишенням оселедця, поширене у ХV-ХVІІІст. На голову влітку вдягали солом’яні брилі, а взимку - смушкові або хутряні шапки циліндричної форми із сферичним або плоским дном.
Приблизні відповіді учнів.
Сучасний одяг сватівчан суттєво відрізняється від одягу наших предків. Чоловічий одяг став набагато різноманітніший. Так на свята, на офіційні заходи вони одягають костюми, що складаються із піджака, брюк, жилета, сорочки та краватка. Все залежить від смаку та фантазії власника. Молодь, ось уже декілька десятиліть, віддає перевагу одягу із джинсової тканини. Це можуть бути як джинсові брюки – джинси, так і шорти, капрі
тощо.
Замість чоловічої сорочки, молодь віддає перевагу носінню
футболок, майок. Великою популярністю користуються светри,
джемпери. Замість чобіт носять туфлі, кросівки, босоніжки. В
холодну погоду чоловіки носять пальта, куртки, дублянки.
Головних уборів є багато видів: картузи, в’язані і хутряні
шапки. Весь цей одяг різниться як за формою, так і за
матеріалом, так і за кольором. Все залежить від смаку та
фантазії власника.
Жінки відмовилися від сорочки, як основи одягу української жінки. Їх гардероб став ще строкатіший, ніж в чоловіків. Їх одяг змінюється кожен сезон, залежно від вимог моди. Але незважаючи на дрібні деталі, сучасні жінки носять плаття, юбки, сарафани тощо. Матеріал, з яких виготовляється одяг може бути різним, від шкіри і хутра до шовку.
Так само і його довжина, від максі до міні. Сучасні жінки, в наш вік емансипації, перейняли від чоловіків не лише їх поведінку, але й одяг. Так зараз нікого не здивуєш літньою жінкою в шортах або брюках,светрі або джемпері, в чоловічій сорочці з краваткою або піджаці. Взуття також різне : від елегантних туфель - човників на височенних підборах до масивних чоловічих черевик.
В наш час в жінок, як і в минулому, є різний одяг для роботи, прогулянок, зайняття спортом, прогулянок, для пляжу, дискотеки, офіційних заходів, вечірок. Так само різниться між собою і зимовий одяг - від довгого пальто до коротенької курточки. Тобто сучасна жінка має одяг набагато зручніший і різноманітніший, ніж її бабуся та прабабуся. Якщо одяг притерпів
значні зміни,то зачіска змінилася кардинально.
Якщо в минулому існувало лише декілька видів зачісок, то
зараз їх нараховується тисячі. Зараз можна зустріти чоловіка
з довгим волоссям або жінку, коротку стрижену.
Майже всі жінки ходять простоволосі, і лише літні селянки
покривають голову платком. Колір волосся зараз не є
обов’язково тим, що дала природа людині-більшість людей
фарбують своє волосся.
Наступний пункт нашого плану – їжа
Традиційними способами обробки продуктів для приготування їжі були переважно варіння і тушкування. Меншою мірою печіння та смаження, пряження. Заготівлю продуктів на запас проводили теж засобами термічної обробки (сушіння, квашення) та в’ялення.
Кліматичні умови Сватівщини сприяли різноманітності рослинних компонентів.
Споживалася велика кількість різних зернових - жито, пшениця, гречка,просо, ячмінь, кукурудза, овес; бобових - горох, квасоля, боби; овочевих культур- буряк,морква,капуста, цибуля, часник,огірки,пізніше картопля тощо,а також фруктів, грибів, ягід. Твариництво сприяло збільшенню споживання м’ясо-молочних продуктів, здебільшого свинини, щоправда, у щоденному побуті переважало у вигляді сала і смальцю.
Святкові страви( втому числі недільні) готувалися за рецептами повсякденної кухні, але при цьому мали вищу калорійність завдяки м’ясним, рибним, жировим компонентам,різноманітним набілам із сметани, ряжанки тощо.
Найголовніше місце серед страв займав хліб .Хліб всьому голова. Хліб та вода козацька їда. Без хліба суха бесіда – таких прикладів української народної творчості можна наводити безліч. Хліб споживали завжди багато,бо харчування в цілому було низьким за калорійностю. З хлібом їли й рідкі страви, й картоплю, й навіть кашу, з ним улітку їли на полуденок свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні. До хліба можна віднести і широко поширені на Сватівщині прісні коржі.
Але улюбленим видом хліба був - хліб учинений, тобто виготовлений на розчині, заквасці. За звичаєм випічкою хліба для потреб сім'ї займалися жінки.
Другою найулюбленішою стравою був - борщ.
На Сватівщині існувало три різновиди борщу. Перший,червоний,найулюбленіший,готували з капустою,буряком,морквою,а пізніше і з картоплею. У святкові та недільні дні борщ варили на м’ясній юшці, а в будень- затовкували або засмажували салом із часником та цибулею.
Другий різновид борщу – щавлевий,зелений, або весняний. Його варили з молодим щавлем, кроповою, лободою,листям городнього буряка,засмачуючи юшку круто звареним яйцем і сметаною. Третій різновид борщу - так званий холодний(холодик ) - готували виключно.
Вареники – одна з найпопулярніших страв
з вареного тіста з начинкою. Як начинку використовували
смажену капусту, варену товчену картоплю, мак, калину,
вишні, та інші ягоди, яблука, варену квасолю,горохове пюре.
У повсякденному меню зустрічалися нечасто, вони були окрасою
недільного й святкового столу.
Сало – найпопулярніші м’ясні харчі й страва, найцінніший у традиційному харчуванні продукт. Достаток сала вважався за справжній добробут:Якби мені паном бути, то я б сало їв і салом закусював.
Крім цього готували вергуни, галушки, гарбузову кашу, голубці, гречаники, деруни, затірки, капусняк, ковбаси, локшину, пампушки, січеники, рибну юшку тощо.
Серед напоїв: варенуха, квас, наливки, настойки, пиво, ряжанка, сирівець, узвар,чай.
(Зачитати уривок з «Енеїди» Котляревського)
Приблизні відповіді учнів.
(Їжа залишилась майже така, як і раніше, з невеликими
змінами. Завдяки новітнім технологіям, ми можемо ласувати
свіжими фруктами та овочами круглий рік. З’явилися багато
екзотичних фруктів, які в наш час стали широко доступні:
апельсини, мандарини, лимони, ківі, манго, гранати тощо.
З’явилося на прилавках магазинів багато різноманітних
солодощів.
Але для того, щоб продукти зберігалися значно довше,
виробники використовують різні шкідливі домішки. Майже не
залишилося фруктів і овочів,які б були вирощені без всіляких
домішок. Дещо ліпша ситуація в селах райони, де мешканці
вирощують для власних потреб овочі, фрукти,худобу.)
Найбільші зміни відбулося в ремеслах і промислах, які раніше процвітали на Сватівщині. Так кануло в лету гончарне мистецтво. А проте, що на нашій території це було поширене заняття говорить назва одного із сіл району – Гончарівка. Не залишилося і ковалів. Про їх кількість в минулому свідчить назва села – Ковалівка.
Не снують у наших хати і швидкі човники ткацьких верстатів. Весь одяг виготовляють на фабриках і заводах. Відійшли в минуле і веретено з прядкою, яку можна побачити зараз лише в музеї.
Не залишилося на Сватівщині і стельмахів. Людей,які виготовляли транспортні засоби-вози,сани,колеса,полоззя. Від них залишилася лише назва села Стельмахівка. Немає й бондарів, лишилися лише численні прізвища Бондарь, Бондаренко, Бондарьови.
Сватівщина здавна була сільськогосподарським районом. В
наших краях сіяли пшеницю, ячмінь,овес, просо, гречку. Їх
вирощують і в наш час, але знаряддя праці стали геть іншими.
Наші предки орали землю плугом.
Плуг - найбільш досконале тяглове знаряддя, яке має відвал і
при роботі перевертає шар ґрунту та підрізає коріння
бур’янів. В нього леміш і чересло були залізними, а решта
деталей дерев’яними. У плуг запрягали дві – чотири пари
волів,яких поганяли погоничі – підлітки, дорослий же тримав
плуга за чепіги.
Для розпушування, вирівнювання та очищення ґрунту використовували борону. Борона складалася з попарно перехрещених гнучких лозин, до яких були прикріплені дерев’яні, а пізніше залізні зубці.
Для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба використовували граблі. Граблі могли бути як дерев’яні, так і залізні, як ручні , так і кінні.
Для скошування трави та зернових використовували косу. Складалась з двох частин: власне коси,викуваної із сталі, і дерев’яного держака - кісся.
Сапа,яку застосовували для догляду за городніми культурами.
Серп – найдавніше ручне знаряддя для збирання злакових культур.
Ціп - традиційне ручне знаряддя для молотьби.
А тепер ви розкажіть, як же змінювалися знаряддя праці.
Приблизні відповіді учнів.
Деякі знаряддя праці( коса,сапа,граблі,вила) майже не змінилися, і широко використовуються в селах нашого району. Деякі( ціп,серп) зникли з нашого життя. А деякі(борона,плуг)були модернізовані і разом з новітньою технікою продовжують обробляти поля нашого району.
Як ми вже говорили, Сватівщина- це аграрний район. А селянин являв собою своєрідну енциклопедію народної мудрості,Свят неписаний розпорядок життя хлібороба. Календарні звичаї та обряди формально узгоджувалися з річним літургічним циклом православної церкви,проте дійсною основою побутових святців був трудовий сільськогосподарський календар.
До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні,літні та осінні свята,обряди та звичаї.
Починався рік з Свят – вечора, який святкували 6 січня. Цього дня не їли до вечора, покине з’являлася перша зоря на небі ( вірили,що саме в цей час народився Ісус Христос). Побутував звичай ставити на покуті сніп із жита, пшениці або вівса(дідух).
Обов’язково готували чітко визначену кількість страв(12).
Обов'язково запалювали воскову свічу.
На свят вечір було прийнято вшановувати померлих і живих
родичів. Для перших залишали рештки їжі на столі. До живих
посилали дітей зі святковими стравами.
13 січня святкували « Маланку»- традиційний обряд із ви користуванням масок. Старі люди говорили «…Дівчата мелан кують, а Василі – засівають». Бо на другий день вранці дорослі чоловіки й малі хлопчаки «посівають»,ходячи від хати до хати, символічно засіваючи хлібні зерна і бажаючи господарям щастя, здоров’я,щедрого урожаю.
Наприкінці зими приходила «Масляна»- свято на честь пробудження природи,розпочинався масляний тиждень напередодні Великого посту. Люди ходили в гості один до одного, влаштовували в складчину бенкети. Парубкам і дівчатам вішали колодку як символічне покарання за те, що вони не взяли шлюб минулого року, а ті відкуповувалися грішми або могоричем.
7квітня- один з найбільших свят для селян. До цього дня вважалося, що починати польові роботи не можна,бо «турбувати» землю раніше вважалося гріхом. За церковним календарем саме цього дня Діві Марії архангел Гавриїл приніс вість, що в неї народиться Син Божий. Працювати цього дня вважалося страшним гріхом. Говорили,що цього дня навіть ластівка гнізда не в’є.
Найвизначніше християнське свято – Великдень відзначалося на честь воскресіння Ісуса Христа. Відзначалося у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця. За тиждень до Великодня, у вербну неділю, з церкви приносили освячену вербу й шмагали нею всіх членів сім'ї. від вербної неділі починали підготовку до Великодня: варили яйця,фарбували крашанки,начиняли ковбаси і пекли паски. На чистий четвер кожна господиня намагалися принести з церкви запалену свічку. Нею малювали хрести на стелі й дверях, сподіваючись захистити свій дім від злих сил.
У весняному циклі значне місце займали обряди, пов’язані з культом предків. Померлих родичів провідували,як правило у першу,неділю після Великодня. На кладовище несли паски,яйця, інші страви й обідали прямо на хрестах.
Крім названих, існувало щє й багато інших :Благовіщення, Івана Купала, Маковія,Спаса,Катерина,Андрія,Покрови,Введення,Миколая та інші.
Приблизні відповіді учнів
Деякі свята,із змінами і переважно в селах, збереглися і до нашого часу(Великдень, Свят- вечір та інші). Про інші люди знають, але святкують не так широко, як в давнину. Крім цих названих свят,з’явилися і ішні «молоді» свята: 8 Березня,Валентинів день,Новий рік,Перше травня,День Перемоги.
ІV. Закріплення вивченого матеріалу.(7хв.)
Дітям пропонується поглянути на таблицю і зробити висновок-настільки змінився побут сватівчан від заселення нашого краю до наших часів.
Висновок,який роблять діти: побут сватівчан змінився в сторону різноманітності і комфортабельності. І житло, і одяг, і знаряддя праці стали набагато досконалішими, зручнішими,їх кількість збільшилася, вони стали широко доступні. Їжа стала різноманітною. Але незважаючи на очевидні плюси, є і великі мінуси. Житло стало набагато комфортабельніше і зручніше,але знову ж таки, матеріали,з якого воно будується не завжди екологічно чисті.
Знаряддя праці, вдосконалені, вимагають меншої затрати людської сили, що значно зменшило витрати часу. Водночас механізація в деяких сферах життя привела до того, що люди ведуть малорухомий спосіб життя, що приводить до погіршення стану їх здоров’я.
Незважаючи на те, що сватівчани зараз можуть їсти різні екзотичні страви,якість їжі погіршилася,через різні полуфабрикати, смакові домішки та генетично вирощені овочі та фрукти. Та ще й в приготуванні страви, раніше, господиня вкладала в неї часточку своєї душі, а це ніяк не порівняти з виготовленими масово полу фабрикатами.
Одяг, незважаючи на зручність, красу, різнобарв’я, матеріал з якого його виготовляють, здебільше, штучного походження,що шкідливо для здоров’я. Він втрачає свою індивідуальність, яка була притаманна йому раніше, коли одяг виготовляли вручну, для своєї сім'ї, адже кожна господиня додавала часточку своєї індивідуальності.
V. Підсумок уроку.(3хв.)
Але навіть у наш час, час механізації та штампування,
залишилися люди, які своїми руками приносять в світ доброту,
затишок і частинку минулого.
Це - народні умільці.
Давайте будимо поважати їх, бо вони створюють неповторну
красу, вкладаючи в свою працю частинку своєї душі.
