Урок: Голодомор 1933 року на Сватівщині

Тема: Голодомор 1933 року на Сватівщині

Мета: Розповісти учням про події 1933-го року. На прикладі розповідей односельців познайомити з історією всієї країни. Виховувати бережливе ставлення до хліба, шанобливе ставлення до людей похилого віку.

Тип: усний журнал.

Учитель: 1933 рік. найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 33-йрік називали одним з найсприятливіших в радянській історії. А навесні цього ж року в Україні помирало 25 тис. щодня ,1000-щогодини, 17- щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7-10 млн., з них 3 млн-діти.

Становище у Радянському Союзі, до складу якого входила і Україна , було катастрофічним. Тому партійна державна верхівка під керівництвом Й. Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобській галузі.

За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Постишева викачали з сіл усі запаси зерна. У кожному населеному пункті були спеціальні бригади ,які викликали по одному господареві ,вимагаючи негайно відвезти на станцію мішок зерна. За не здачу зерна позбавляли волі на 10 років.

То був страшний навмисний голод
Стріла була така нищівна.
Щоби згромадити стодолу
Колгоспної катівні.
То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала.
Закрили Україні очі,
І душу міцно зав'язали.
Сліпу пустили старцювати…
Луна ще досі в оболонях.
Здичавіла вкраїнська хата
На березі своїх агоній.
Глуху заставили мовчати,
А то би світ втопивсь в Славуті,
Як божевільно їла мати
Свою дитиноньку майбутню.
Мерцями всіялося поле
Ні хрестика і ні могили
То був такий навмисний голод.
Чи, Боже, й ти вже був безсилий?

Учитель: Багато наших односельців стали свідками тих страшних подій. Прослухайте їхні спогади,які записали учні нашої школи.

(діти читають спогади.)

До нас на урок завітала людина , якій довелося на власному досвіді відчути всі муки голоду 1933-го року. Це Фурсо Олександра Прохорівна. Їй тоді було 10 років. - Розкажіть,будь ласка, Олександро Прохорівно, як вам вдалося вижити і врятуватись в ті страшні роки.

(розповідь Фурсо О.П.)

Час пройшов, пролинули літа,
Вже зітерлись у пам'яті нашій
Тих жахливих часів гіркота
І обличчя від голоду павших.
Сільський цвинтар, буяє бур'ян
На занедбаній братській могилі.
Невже в головах наших туман,
І розвіяти його ми не в силі?
Але пам'ять жива.
Хоч всі ми й заслуговуємо докір,
Ось дідусь промовляє слова.
Все згадав, а пройшло стільки років.
Хай стоїть на могилі цей хрест,
А на душах хай крига скресає.
Хоч один відпоки на сто верст,
Хай на ньому свіча не згасає.

Учитель: Кажуть, коли пізнаєш краплю, можеш дізнатись про будову океану. В цьому є свій сенс. І тому закінчити наш урок я хочу словами О. Міщенка: “Мертвим нікому довіритись, крім живих ”. І нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу, і тим була виправдана їх погибель ”. Тож вшануємо хвилиною мовчання тих людей,які мученицькою смертю загинули в роки сталінського лихоліття. Хай ця хвилина скорботи стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи.

(звучить метроном, хвилина мовчання)

- На цьому наш урок закінчено.

Голод вустами очевидців.

Під час голодомору мешканцю с. Свистунівка Гавриляці Миколі було 7 років. Він пригадує ,що в ті часи вони їли берестяники: брали листя берези і розтирали. Ще був випадок, коли померлого коня облили креоліном ,але селяни все одно вживали в їжу.

Малишко Марія Михайлівна згадує страшні роки голоду зі слізьми на очах, боячись, що, навіть, за її розповідь можуть посадити за грати. Їй в той час було років 6.

ЇЇ старша сестра Оля говорила: «Мамо, хоч би ви не померли, щоб це маля не вешталося під тинами.» Пригадує, що всі в їхній родині були пухлі. Янголенко Євдокія Митрофанівна голодомор 33 року пам’ятає добре.

Жінка 1918 р. народження. В роки лихоліття проживала з батьками та братами і сестрами на хуторі Федотівка. У ті страшні роки вони їли лободу, виливали у лісі ховрашків. Пригадує випадок, як одного разу пішли до лісу і там побачили померлого хлопця, який прийшов з села Преображенне.

Небіжчика скотили у ярок і присипали землею. Про події 1932-33-го років пригадує Фурсо Олександра Прохорівна. В 1933-му їй було 10 років. В родині було четверо дітей. Батько тримав корову, тому голод не так дошкуляв. Але молоко здавали теж.

Батьки працювали колгоспі, а діти поралися вдома: пололи город. Тоді трудилися всі. Коли стало скрутно і голодно, люди почали пухнути. Стали ходити по хатах і просити їсти.

А згодом стали обдирати кору, товкти в ступі, просівати і пекти коржі. Коли садили городи, то голодували менше. Але велику картоплю здавали в район, а дрібну лишали собі. Варили кукурудзяний суп. Качани сушили і пекли з них теж коржі.

Зі спогадів Безручко Антоніни Корніївни.

Народилася Антоніна Корніївна в 1920 р. в родині одноосібника Корнія Івановича Безручка. Родина була дуже великою-10 дітей.

Але до 33-го вижило лише 5 дітей. 3 брата і 2 сестри померли ще малюками. В той час їхня родина вважалася заможною, бо мала конячину, щоб обробляти землю і корову.

Батько довго не хотів вступати до колгоспу і самотужки обробляв разом із старшими синами землю. В 1933 р. господар-одноосібник зібрав не дуже добрий врожай, але податок хлібоздачі виконав, і відвіз усе зерно з домашнього запасу.

Коли прийшли активісти шукати приховане зерно і не найшовши його, забрали останню муку, яка залишилася на дні ночов. Цей день Антоніна Корніївна пригадує і досі:

- Ми із братиком Колею прийшли із школи , а мама сидять заплакані і говорять: «Діти, їсти не просіть. Останній харч забрали.». Але перешкоджати комуністам боялись , боялись місцевих шпигунів, наговори останніх були страшніші за все.

Родину Безручок називали кулаками , а вони і справді ж спали на кулаці, - пригадує Антоніна Корніївна. Особливо коли підходила посівна, то батько і спав у яслах з худобою, щоб не залізли їсти суху щирицю і листя берестка.

Їли кінський щовель, варили борщ із зелених слив, що був кислішим. Навесні город садовили прихованим насіннєвим матеріалом. Садовили лушпиння картоплі , яке зрізали потовще.

І Бог давав так, що приймалося й росло. Так , з Божою допомогою, вся родина вижила. А в 1934 р. одноосібник Безручко Корній Іванович вступив у колгосп.

Анкета очевидця голоду в 30-ті роки

П.І.П.	Манка  Любов Василівна
Дата народження	1927
Місце народження	Село Свистунівка
Національність	Українка
Де проживала в 30-ті роки ?Чим займались?	Жила в селі Свистунівка, працювала дояркою.
Ким були батьки?	Мама була бухгалтером, а батько трактористом.
…брати? Сестри?	Нема.
Рідня, померлі в 30-ті від голоду?	Нема.
Власні спогади про події 30-х років.	Любов Василівна була одна в сім’ї, в них були кури, яких тримали в підвалі, з тих курей і жили.
Що чули від інших людей про голод 30-х?
Назвіть відомих вам людей, що пережили голод і дожили до наших днів. П.І.П., телефони, адреси.	Винник Надія Степанівна, Усова Марія Степанівна, вул. Підгорна-2, вул.Жовтнева-1.
Чи знаєте ви де відбувались масові поховання людей померлих від голоду?	Ні, не знаю.

Записано з моїх слів віно П.І.Б. ___Підпис

Анкета очевидця голоду в 30-ті роки

П.І.П.	Дробицька Марія Борисівна.
Дата народження	1923.
ДддМісце народження	с.Свистунівка.
Національність	Українка
Де проживала в 30-ті роки ?Чим займались?	В селі Свистунівка, допомагала батькам по господарству.
Ким були батьки?	Батьки були звичайні селяни, які тяжко працювали. Їх життя було складним, а доля жорстокою.
…брати? Сестри?	В родині було три брата і дві сестри.
Рідня, померлі в 30-ті від голоду?
Власні спогади про події 30-х років.	Було дуже тяжко.Ходили всі пухлі від голоду.А дех-то не витримували і від слабкості помирали.
Що чули від інших людей про голод 30-х?
Назвіть відомих вам людей, що пережили голод і дожили до наших днів. П.І.П., телефони, адреси.
Чи знаєте ви де відбувались масові поховання людей померлих від голоду?	Хоронили в силосних ямах і ,навіть,слабких,але ще живих людей,кидали туди теж.

З моїх слів записано вірно П. І.П_Дробицька .М. Б____Підпис

Анкета очевидця голоду в 30-ті роки

П.І.П.	Кучер Надія Петрівна.
Дата народження	1912
Місце народження	с.Свистунівка
Національність	Українка
Де проживала в 30-ті роки ?Чим займались?	В селі Свистунівка,працювала в колгоспі «Комсомолець»
Ким були батьки?	Батьки були простими селянами, працювали в колгоспі.
…брати? Сестри?
Рідня, померлі в 30-ті від голоду?
Власні спогади про події 30-х років.	Був дуже страшний час, про який заборонялось говорити.Думка була одна: як вижить.
Що чули від інших людей про голод 30-х?
Назвіть відомих вам людей, що пережили голод і дожили до наших днів. П.І.П., телефони, адреси.
Чи знаєте ви де відбувались масові поховання людей померлих від голоду?	На сільському цвинтарі. В одну могилу.

Записано з моїх слів вірно. П.І.П.___Кучер Н. П.__підпис

Анкета очевидця голоду в 30-ті роки

П.І.П.	Христіс Ганна Савелівна
Дата народження	1912
Місце народження	Село Свистунівка
Національність	Українка
Де проживала в 30-ті роки ?Чим займались?	Жила в селі Свистунівка, працювала в колгоспі «Комінтерн»
Ким були батьки?	Батьки були прості селяни.
…брати? Сестри?	Було чотири сестри.Працювали в колгоспі.
Рідня, померлі в 30-ті від голоду?	____
Власні спогади про події 30-х років.	Був дуже складний час.Основним заняттям людей були пошуки їстивного.Самим ходовим продуктом був кінський щовель,ховрахи,лобода.
Що чули від інших людей про голод 30-х?
Назвіть відомих вам людей, що пережили голод і дожили до наших днів. П.І.П., телефони, адреси.	В братській могилі на сільському цвинтарі.
Чи знаєте ви де відбувались масові поховання людей померлих від голоду?	Ні, не знаю.

З Моїх слів записано вірно. П.І.П._Христіс Г. С.___Підпис

Анкета очевидця голоду в 30-ті роки

П.І.П.	Манка  Любов Василівна
Дата народження	1927
Місце народження	Село Свистунівка
Національність	Українка
Де проживала в 30-ті роки ?Чим займались?	Жила в селі Свистунівка, працювала дояркою.
Ким були батьки?	Мама була бухгалтером, а батько трактористом.
…брати? Сестри?	Нема.
Рідня, померлі в 30-ті від голоду?	Нема.
Власні спогади про події 30-х років.	Любов Василівна була одна в сім’ї, в них були кури, яких тримали в підвалі, з тих курей і жили.
Що чули від інших людей про голод 30-х?
Назвіть відомих вам людей, що пережили голод і дожили до наших днів. П.І.П., телефони, адреси.	Винник Надія Степанівна, Усова Марія Степанівна, вул. Підгорна-2, вул.Жовтнева-1.
Чи знаєте ви де відбувались масові поховання людей померлих від голоду?	Ні, не знаю.

З Моїх слів записано вірно. П.І.П._Манка Л. В.___Підпис

Повернутися на сторінку "Мій рідний край Сватівщина"

Шановні колеги вчителі!
Якщо у кого з вас є особисті розробки уроків про місто Сватове та Сватівський район, то пропонуємо вам розмістити ваші розробки тут. Звязатися з нами ви можете написавши нам за формою на сторінці контакти

7 клас

Урок: Архітектурна спадщина Сватове

Урок: Вулиці і площі нашого рідного міста

Урок: Географічне положення Сватівського району та міста Сватове

Урок: Герої соціалістичної праці Сватівщини

Урок: Побут і житло сватівчан, минуле і сьогодення

Урок: Рідна школа

Урок: Символіка Сватівського району та міста Сватове

 

8 клас

Урок: Вони виконали інтернаціональний обов'язок

Урок: Герої трудового фронту

Урок: Значні події історії на теренах Сватівського краю

Урок: Історія держави починається з історії роду і малої батьківщини

Урок: Остарбайтери та в’язні концтаборів

Урок: Засоби масової інформації Сватівського району

Урок: Голодомор 1933 року на сватівщині

Урок: Архітектурна спадщина Сватове

Урок: Бойові шляхи наших земляків

Повернутися на головну сторінку відділу освіти (РАЙОНО)