Тема № 9.
Архітектурна спадщина.
Мета.
Визначити основні напрямки забудови Сватове у різний
історичний час; удосконалити вміння працювати з наочністю та
документальними джерелами; формувати естетичні уявлення
учнів і почуття гордості культурними досягненнями земляків.
Основні поняття і терміни:
класицизм, сакральне мистецтво
Обладнання:
фотографії
Тип уроку:
комбінований.
Структура уроку
І.
Організація навчальної діяльності
ІІ.
Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
ІІІ.
Перевірка домашнього завдання
ІV.
Вивчення нового матеріалу
1.
Архівні матеріали про забудову нашого міста.
2.
Сакральне мистецтво
3.Сучасне місто
V.
Закріплення нових знань і умінь.
VІ.
Підсумки уроку
VІІ.
Домашнє завдання
Хід уроку
І.
Організація навчальної діяльності
ІІ.
Актуалізація опорних знань і понять. У Сватівському районі офіційно зареєстровано 101 пам’ятник історії та культури, у тому числі 16 пам’ятників археології, 67 пам’ятників історії та мистецтва. Бережливе ставлення до минулого, до пам’яток історії та культури, до могил предків – це вірний показник духовного здоров’я суспільства. Повага до минулого – це повага до сучасності. До майбутнього.
ІІІ.
Перевірка домашнього завдання. На минулому занятті ви
познайомилися з вулицями, площами та пам’ятними куточками
міста Сватове. Шляхом «уявного мікрофона» поділіться
враженнями про те, що на вас справило найбільше враження, що
запам’яталося.
ІV.
Вивчення нового матеріалу Архівні матеріали про забудову
нашого міста.
Розповідь вчителя.
Вперше ми зустрічаємо опис нашого міста, коли воно було військовим поселенням Ново-Катеринославом. Його зовнішній вигляд зображено на топографічному плані, який зберігся у Петроградському військово - історичному архіві.
Ново-Катеринослав мав дві площі з розташованими на них будинками: штаб полка, приміщення офіцерських зборів та гауптвахту. У північній частині міста розташовувались робітничі команди.
Деякі вулиці і зараз зберегли свої назви : Робоча, Слюсарний перевулок, Ковальський перевулок.
Центральна площа вражала своїми розмірами, на ній проводилися кавалерійські навчання.
«Харківські губернські відомості» містять опис міста ХІХ століття: «При первом, самом поверхностном взгляде проезжий приятно поражается благоустройством и порядком : ряды широких улиц чрезвычайно правильно распланированы, обставлены с обеих сторон такими отличными пост ройками, которые могут дать несколько понятие о зажиточности и благосостоянии своих жителей. Железные и черепичне крыши покрывают весьма заметное число жилищ, среди которых немало найдется таких, что составили бы украшение любого уездного города.
Почти посередине слобода прорезается лучшею улицей, называемой Дворян ской , на своем протяжении эта улица образует две площади : одну занимае
мую рынком и другую, где помещается главная церковь.
Общее впечатление весьма выгодное заключается одним удобством, какого не имеет самый уездный город : площади и главная улица освещаются фанарями…что дает возможность хоть какой-нибудь части обитателей не оставаться во тьме в течение долгих осенних вечеров.
Такова в самых общих чертах наружная физиономия слободы».
Запитання і завдання.
Яке враження справила слобода на випадкового відвідувача?
Завдяки чому населення мало досить високий рівень життя?
Сакральне мистецтво.
Розповідь вчителя.
За матеріалами вчителя географії ЗОШ №8 Принь В.М.
Протягом багатьох століть духовне життя нашого міста складалося під впливом церкви, її моралі, святого вчення, обрядів та церковної архітектури.
На початку ХХ століття на території Сватівської, Нижньодуванської, Містківської волостей Харківської губернії діяли храми у 19 селах. У слободі Сватове-Лучка діяло 3 церкви, у Містках, Нижній Дуванці, Рай городці, Коломийчисі – по 2 церкви.
У Фомівці діяв жіночій Успенсько- Серафимівський монастир. Сьогодні неможливо встановити імена архітекторів та будівельників цих споруд.
У архівному документі за 1767 рік «Географическое описание войсковой слободы Сватовой Лучки» є відомості про те, що «…в Сватовском городе церков деревянная, православная одна, с двумя башнями окружностью в 142 сажени… поповских домов два деревянных…» . Це деревяний храм, збудований у 1722 році, освячений на честь Миколи Чудотворця.
З 1785 року слобода має дві церкви – одну дерев’яну та одну кам’яну.
У харківській збірці – літературно- науковому додатку до « Харьковского календаря» за 1895 рік повідомляється про те, що « … у 1793 году в слободе Сватовой Лучке при постройте новой церкви употребили лес прежнего очень ветхого храма.
В 1810 году, июля 6 служили в нем литургию и лишь только вышли все из храма, он пал, рассыпавшись до основания. Это дивное знамение Промысла Божия возбудило у всех жителей Сватовской слободы желание пламенное возблагодарить господа сооружением нового каменного храма, на что тога же у преосвященного Христофа испросили благословенную грамоту…»
14 червня 1777 року у північно-східній частині площі Воля Свято горським архімандритом Феофаном був закладений кам’яний храм з дзвіницею, будівництво якого закінчилося у 1788 році, храм освячений в ім’я Успенія Богородиці. У цій церкві на згадку про перший храм був зроблений приділ в ім’я Миколи Чудотворця.
Церкву стали називати Успенською.
У 1934 році церкву зачинили і перетворили на колгоспний склад. У 1941 році вона була підірвана. Після ремонту вона відновила свою роботу.
У 1822 році на площі Соборній було збудовано у стилі російського класицизму кам’яну церкву Сошествія святого Духа.
У 40-х роках ХХ ст. храм був зруйнований. Архітектор А.Я. Смерчинська склала опис храму. Це був цегляний п’ятиголовий храм з двома великими фронтонами-порталами, на чотирьох колонах з півдня та півночі над входом до молитовного залу.
Над входом була дзвіниця, але не башеного типу, а новгородської архітектури; тобто були арки для 6 дзвонів різних розмірів та звуків. Навколо церкви була кам’яна огорожа з цегельними стовпами. З півночі та півдня були невеликі міцні ворота.
Головний вхід з заходу – це невеликі арочні ворота з флігелями по обидва боки.
Андріївська церква знаходилась у центрі Базарної площі слободи Сватове Лучка. Приміщення цієї церкви було переобладнане з приміщення штабу кірасирської дивізії, яке було побудоване у стилі російського класицизму., характерного для другої чверті ХІХ ст.
Після ліквідації військових поселень це приміщення було передане сватовелучській сільській громаді, яка з допомогою заможних слобожан переобладнала його під церкву.
29 червня 1869 року храм було освячено в ім’я Всесвітнього воздвиження честного та животворящого Христа.
Пізніше цю церкву освятили і вона відома як Андріївська. Вона діяла до 1935 року.
У 1935 році її зачинили, а після реконструкції вона стала приміщенням районного будинку культури ім.. Кірова.
У 1976 році після пожежі приміщення було розібране.
Сучасне місто.
Фотоколаж учнівських робіт.
Закріплення нових знань і вмінь.
Завдання та запитання.
Обговорити і записати у дві колонки:
|
Що сприяло забудові міста |
Що негативно впливало на забудову |
| |
|
| |
|
| |
|
V.
Підсумки заняття.
VІ.
Домашнє завдання. Записати спогади своїх родичів про
промислове будівництво в місті.
