Урок: Значні події історії на теренах Сватівського краю

Тема: Значні події історії на теренах Сватівського краю

Мета: дати характеристику основним історичним подіям Сватівщини, вчити дітей характеризувати модернізаційні події, що відбувались на теренах краю; хронологічно співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і процесами вітчизняної та європейської історії, виховувати любов та до вітчизняної історії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Структура.

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Вивчення нового матеріалу.

5. Узагальнення та систематизація знань учнів.

6. Підсумки уроку.

7. Домашнє завдання.

ІІ.Актуалізація опорних знань

Дивлячись на подані поняття дайте їм стислу характеристику. Скіфи, монголо-татари, козаки, гайдамаки, Столипинська реформа, більшовики, меньшовики, есери, революція, Тимчасовий уряд, УНР, СРСР.

ІІІ.Мотивація навчальної діяльності.

(Після підведення підсумків попередньої роботи вчитель підводить учнів до того, що події української та світової історії нерозривно повязані з історією Сватівщини).

Це не просто слова чи поняття, вони напряму пов’язанні з подіми, що відбувалися на теренах Європи, України і не оминули тереторію нашого краю. На цьому уроці ми розглянемо тему яка пов’яже події світової історії та історії Сватівщини.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Як засвідчують археологічні пам'ятки, територія Сватівського району була заселена людьми ще за часів палеоліту. Тут знайдено 6 пам'яток — кам'яні знаряддя мустьєрської доби (150-35 тис. років тому). У межах району на річках Красна, Жеребець, Борова виявлено 8 поселень епохи мезоліту (Х- VІ тис. до н. д.) і неоліту (У-ІІІ тис. до н. д.).

В епоху міді-бронзи (V — початок І тисячоліття до н. д.) територію сучасного Сватівського району заселяли скотарсько-землеробські племена. Пам'яток цієї доби у краї виявлено найбільше. Тільки поселень налічується 110. Кургани цієї епохи є в околицях Сватового, смт. Нижня Дуванка, на території сіл Володимирівка, Гончарівка, Ковалівка, Куземівка, Райгородка та ін. Наприкінці епохи міді — бронзи в ранню залізну добу територію Сватівського району населяли індо-іранські племена.

Тут виявлено пам'ятки скіфської (біля села Кам'янка) і сарматської культури (м. Сватове, смт. Нижня Дуванка та ін.). В період раннього середньовіччя (І V-ХІІ ст. н. д.) територію сучасного Сватівського району заселяли кочовики. Кочівницькі поховання виявлено на території м. Сватове, смт. Нижня Дуванка, с. Райгородка тощо.

Після монголо-татарської навали територія сучасної Сватівщини увійшла до складу Золотої Орди (40-і роки XIII ст. — початок 30-х років XV ст.), а потім до її спадкоємниці — Великої Орди, що була сформована 1430 року. Наприкінці XIV — протягом XV ст. територія сучасного Сватівського району, як і усього Донецького краю, була ареною боротьби різних тюркських ханів і правителів за владу: між середньо-азійським правителем Тамерланом (Тимуром) і золотоординським ханом Тохтамишем (1394-1395 рр.), між ханами Великої Орди і Кримського ханства, що виникло наприкінці 40-х років XV ст. тощо.

Внаслідок цих війн виникло так зване Дике поле, до складу якого входила і територія сучасної Сватівщини. Нове заселення території сучасної Сватівщини починається у другій половині XVII століття, коли за рахунок переселенців з Правобережної й Лівобережної України, селян, міщан, козаків, на сході від Лівобережної України створюється так звана Слобідська Україна. Військовими й адміністративно-територіальними одиницями Слобідської України були слобідські козацькі полки. На території Харківського слобідського полку була заснована слобода Сватова Лучка, або Сватова Пристень.

Датою заснування Сватової Лучки вважається 1660 рік. 1767 р. в Москві була скликана Комісія по складанню нового уложення (збірника законів), оскільки Соборне уложення 1649 року дуже застаріло. Від Слобідської України було обрано 15 депутатів (із 34 взагалі з України): 7 із них належали до козацької старшини і дворянства, а 8 — до військових обивателів.

Вибрані представники мусили привезти з собою:

1) прохання про громадські справи;

2) накази;

3) свої повноваження.

У своїх наказах військові обивателі казенних слобід Ізюмської провінції просили про відродження козацтва, скасування 95-копійкового збору тощо. Так, зокрема, пункт про відродження козаччини був у проханні військових обивателів Сватової Лучки. Але ці прохання не були задоволені. Наприкінці 1768 р. у зв'язку з початком російсько-турецької війни комісія була розпущена без будь-яких наслідків. Але боротьба за повернення своїх привілеїв продовжувалася в інших формах.

Однією з них була гайдамаччина. У Сватовій Лучці гайдамаки діяли в 1770-1771 рр. їх невеличкі загони, що переховувалися в лісах і степах, уночі нападали на комісарське управління, місцевих багатіїв, купців. Ці та інші форми боротьби за повернення своїх привілеїв, які не принесли успіху, пояснюються тим, що більшість населення Сватівщини складали якраз військові обивателі. У 1857 році, після неодноразових повстань військових поселенців у різних частинах Російської імперії, військові поселення були зліквідовані і слободи отримали свої старі назви, а військових поселенців перевели до розряду державних селян.

Реформи 60-70-х рр. XIX ст. в Російській імперії, незважаючи на обмежений характер, сприяли подальшому розвиткові краю. У пореформений період відбувається зростання населення Сватівщини. У другій половині XIX — на початку XX ст. відбувалися деякі зміни в галузі освіти, культури, медичного обслуговування населення. Зокрема, 1860 року в слободі Сватова Лучка було відкрито першу школу. Через 7 років її перетворено на двокласне училище з 5-річними терміном навчання.

На 1904 р. у Сватовій Лучці було вже 7 шкіл і училищ, у тому числі й дві жіночі. У 1913 р. представниками сватівської інтелігенції у слободі було організовано вечірні заняття для дорослих, відкрито маленьку бібліотеку-читальню. Робітники і селяни Сватівщини брали участь у революційних подіях 1905-1907 рр. Особливо активно включилися в революційну боротьбу залізничники станції Сватове, де діяла соціал-демократична група, очолювана П.І. Рябченком і П.К. Дубиною.

9 грудня 1905 р. у Сватівському депо почався страйк. На мітингу робітники зажадали встановлення 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, політичних свобод. 11 грудня у слободі Сватова Лучка відбувся ще один мітинг, у якому взяло участь 2 тис. мешканців слободи і робітників станції. На мітингу було обрано страйковий комітет на чолі з М.С. Нємцем. У середині грудня 1905 р. Катеринославський комітет РСДРП доручив сватівським соціал-демократам будьщо затримати поїзд з карателями, яких царський уряд направив у Донбас для придушення революційних виступів.

Це завдання виконали сватівські залізничники. Черговий по станції К.І. Дзюба, машиніст І.М.Фомін, стрілочник Є.А. Красій та робітник Л.П. Волох пустили поїзд під укіс. У другій половині грудня 1905 р. для придушення страйків на станціях Катеринославської залізниці, зокрема і на станції Сватове, власті направили Сімферопольський полк. 20-22 1905 грудня робітники Сватівського депо змушені були припинити боротьбу і стати до роботи. У жовтні наступного року на станції Сватове сталася збройна сутичка між новобранцями і поліцією, що намагалася заарештувати соціал-демократа П.І. Рябченка.

Спільними зусиллями новобранців і залізничників його було визволено. Під час революції 1905-1907 рр. відбулися заворушення в слободах Містки, Нижня Дуванка та інших. Селяни знищували садиби й шинки, захоплювали реманент і худобу. Так, у 1906 р. містківці підпалили садибу Мороза, шинок Густиліна, збіжжя на току в економії Кир'янова, випасали худобу на поміщицькій землі. У січні 1906 р. нижньодуванці підпалили садиби поміщиків Абази та Когана і почали ділити між собою їхні землі, реманент та худобу. У слободу прибув загін поліції, який взяв під захист землевласників та їхнє майно.

Щоб запобігти новим виступам селян, кількість стражників у Нижній Дуванці біла збільшена до 20 осіб. Після поразки революції починаються роки так званої "столипінської реакції" і столипінських реформ, початок яким дав царський указ від 9 листопада 1906 р. Згідно з указом селянам дозволялося виходити із сільської громади на хутори й відруби, брати кредити в Селянському поземельному банку для створення власного фермерського господарства. Столипінська аграрна реформа зумовила знищення селянських громад.

Так, у 1909-1910 рр. з містківської громади вийшло на відруби майже три чверті селян. Вони одержали наділи по 4 десятини землі на ревізьку душу. Проте багато селян без допомоги громади не могли господарювати, бо не мали тягла, пасовищ, реманенту. Вони продавали земельні ділянки, а самі йшли на заробітки або ж потрапляли в кабалу до більш заможних селян. У пошуках кращої долі дехто із селян переселився на незаймані землі Сибіру, Далекого Сходу, Оренбурзької та інших губерній Росії.

Великим тягарем лягла на плечі мешканців Сватівщини Перша світова війна. Чимало сімей втратили єдиних годувальників. Так, близько 150 містківців, мобілізованих до царської армії, не повернулися з війни. Приблизно стільки ж повернулося додому каліками. На потреби війни царський уряд забрав у містківців близько 150 коней. У роки війни збільшилися податки, а посіви зернових через нестачу робочих рук і тягла скоротились тільки у 1915 і 1916 рр. на 25-30 % проти 1913 року. Така сама ситуація була і в інших слободах, селах та хуторах Сватівщини. У буремні 1917-1920 рр.

Сватівщина була під різними владами:

Тимчасового уряду, УНР, більшовицькою, німецькою, гетьманською, директорії, більшовицькою (вдруге), денікінською і знов більшовицькою (кінець 1919 — початок 1920 рр.). На Сватівщині, як і в інших місцях України, відразу ж після переходу до нової економічної політики розгорнулося кооперативне будівництво. Перший ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі) "Селянська спілка" був організований у Сватовому в жовтні 1925 р. Товариство спочатку об'єднувало п'ять селянських родин.

Восени 1927 р. товариство, перейменоване на "Ниву", вже об'єднувало 23 родини. У другій половині 20-х років були створені нові ТСО-Зи у Сватовому ("Освіта", "Україна", "Змагання"), у Містках (чотири товари ства: "Пролетар" та ін.) та інших селах Сватівщини. Наприкінці 20-х — на початку 30-х рр. створюються сільськогосподарські артілі й колгоспи. У 1930 р. кілька ТСОЗів Сватового об'єдналися в колгосп імені Будьонного. Того ж року тут створили сільгоспартілі "Перемога", "Нове життя", "Маяк" та ін. Протягом 1939-1930 рр. було організовано 7 колгоспів у Містках і навколишніх хуторах, у яких об'єдналися 950 селянських господарств.

У 30-х роках на Сватівщині створюються МТС: Сватівська (1931 р.), Містківська (1932 р.), Нижньодуванська (1933 р.). В селах з'являються свої кадри механізаторів. У 1934 р. у Містках організується перша на Сватівщині жіноча тракторна бригада на чолі з М.М. Водолазькою. До складу бригади увійшло 13 дівчат, що закінчили курси трактористів при місцевому колгоспі імені Далекосхідної Червоної Армії. Слід зауважити, що насильницькі аграрні перетворення викликали спротив місцевого населення.

Починаючи з 1929 р. селяни Сватівщини масово протестували проти грабіжницьких хлібозаготівель та позичок індустріалізації. У зв'язку з безконтрольним усуспільненням посівних матеріалів до наступної сівби, 12 січня 1930 р. у Містках розпочалися жіночі виступи з вимогами повернути зерно господарям. Ці вимоги підтримали в Новоборовій, Калмиківці, Круглому, Чепігівці. Оскільки законні вимоги не були задоволені, 15 лютого у х. Круглому розпочався селянський страйк, який наступного дня переріс у відкритий виступ проти місцевої влади, а потім і в антирадянське повстання.

Селяни побили та вигнали з села представників місцевої влади й активістів, відібрали власне зерно. Далі під прапорами та гаслами "Геть радянську владу!", "Геть комуну!", "Геть активістів!", "Дайте голодному люду хліба!", "Народного права — без Радянської влади!" повсталі захопили Коноплянівку, Дем'янівку, Шовкунівку, Маньківку, Чепігівку.

Там вони розгромили сільради та хати-читальні, роззброїли та побили співробітників ДПУ, службовців сільрад, убили голову Маньківської сільради Лічмана, розігнали партійні та комсомольські осередки, місцевий радянський актив. Повстання перекинулося й на сусідній Куп'янський округ. Справа набула широкого розголосу. Вона стояла на особливому контролі державно-політичного керівництва УРСР.

Тільки 20 лютого озброєні загони ДПУ та партійно-комсомольського активу придушили селянський опір. Розпочалася розправа. Під суд було віддано 75 осіб. У зв'язку з великим розмахом повстання та його розголосом справу передали на розгляд позасудового органу — судової трійки при Колегії ДПУ УРСР. 12 березня 1930 р. за ст. 54-10 і 56-16 КК УРСР вона засудила 61 особу до багаторічного ув'язнення в концтаборах та заслання до Північних районів СРСР. 11 організаторів повстання були розстріляні.

Новим тяжким випробуванням для жителів Сватівщини стала Друга світова війна. Близько 18 тисяч мешканців Сватівського району мужньо билися з ворогом на фронтах війни, близько 10 тисяч із них не повернулися додому. За прикладом москвичів, ленінградців, киян у серпні 1941 р. у Сватовому створюється полк народного ополчення, до складу якого увійшло 2500 жителів району. В селах Нижня Дуванка та Містки були створені загони народного ополчення. Тисячі сватівців брали участь у спорудженні оборонних укріплень у Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій та інших областях України.

8-10 липня 1942 р. німецькі та італійські війська захопили Сватове, Нижню Дуванку, Містки та інші населені пункти Сватівського району. В ці ж дні окупанти заарештували близько 100 сватівців, як заручників. У цей же час у Сватовому та найближчих до міста селах діяла підпільна комсомольська група на чолі з Є.П. Батріменком. Підпільники розповсюджували листівки, в яких розповідали про становище на фронтах, закликали населення до непокори ворогу, саботували їхні заходи. Члени групи зібрали багато зброї і наприкінці січня 1943 р. разом з частинами Червоної Армії брали участь у визволенні Сватового.

28 січня 1943 р. радянські війська 6-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Ф.М. Харитонова Південно-Західного фронту вступили в межі Сватівського району. 31 січня 267-а стрілецька дивізія під командуванням полковника В.О. Герасимова визволила Сватове, а 2 лютого 1943 р. радянські війська 172-ї і 350-ї стрілецьких дивізій, 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, 106-ї окремої стрілецької бригади, 3-го танкового корпусу завершили визволення району.

За період окупації Сватівщина зазнала великих руйнувань. Загальні збитки, заподіяні ворогом тільки м. Сватове, перевищували 9,6 млн. карбованців, Нижній Дуванці — 944,5 тис. карбованців. Найтяжчим злочином було вбивство 190 мирних жителів, у тому числі 16 дітей. Від голоду у Сватівській психоневрологічній лікарні померло 212 хворих. 2320 мешканців району, в основному, молоді, були насильно вивезеш до Німеччині Багато з них не повернулися додому. Відразу після визволення району від загарбників розпочалося відродження господарства: відбудова підприємств, колгоспів, МТС, закладів освіти, культури, медицини тощо.

Тисячі сватівців продовжували свій шлях до Перемоги. Дев'ять із них, у тому числі сім уродженців району, за подвиги на фронтах війни були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (Білоіваненко М.І., Конопля В.Ф., Купчій Г.Т., Омелечко М.Ф., Перепелиця П.Л, Почтарьов М.І., Рогальов П.Л., Коваленко П.В., Кудар П.С.). На жаль, лише чотири із них зустріли Перемогу (Білоіваненко М.І., Омелечко М.Ф., Почтарьов М.І., Рогальов П.Л.). Повними кавалерами ордена Слави зустріли Перемогу уродженці Сватівського району Аксаков М.М., Лисенко О.Г., Молодан А.Т.

Великого розмаху відбудовні роботи набрали в роки першої повоєнної п'ятирічки. За цей час з великими труднощами, але все ж таки були відбудовані підприємства місцевої промисловості. Відроджувалося сільське господарство, відбудовувались заклади культури, освіти, медицини. За високі показники ланкові артілі імені Будьонного А.М. Попова й Г.С. Шакай, які зібрали 1948 року понад 30 центнерів озимої пшениці з гектара, були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. В наступні роки це високе звання отримали ще шість сватівців.

У 1957 р. це звання одержала свинарка колгоспу "Більшовик" (с. Преображение) П.С. Цвітенко. 1 серпня 1959 р. за високі показники по ремонту локомотивів майстрові Сватівського локомотивного депо В.Я. Кравцову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1966 р. цього звання удостоїлися майстер механічного доїння Д.І. Фоменко і тракторист І.С. Рибальченко із радгоспу "Дружба". Героєм Соціалістичної Праці став і заступник директора радгоспу Й.Я. Палійов. Героєм Соціалістичної Праці невдовзі став бригадир тракторної бригади колгоспу "Прогрес" (с. Мілуватка) Фень В.А. Гордістю Сватівського району став у 50-ті роки Нижньодуванський лісорозсадник.

У 1955 і 1956 роках як учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки його колектив був нагороджений двома срібними медалями та дипломом. У другій половині XX ст. Сватівщина досягла певних успіхів у розвитку освіти, культури, медицини, побутового обслуговування. Новий період історії Сватівщини розпочався після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України.

У складних умовах гострого політичного протистояння новому районному керівництву довелося вирішувати проблеми демонтажу старих віджилих тоталітарних структур і побудови громадського життя на нових, демократичних засадах.

Тільки аж на межі ХХ-ХХІ ст. вдалося подолати економічні негаразди в районі й стабільно розвиватися в ринкових умовах, орієнтованих на соціальні потреби людей та консолідацію суспільства. Це в сою чергу створило відповідні умови для активної громадської діяльності й творчої самореалізаци громадян, сприяло піднесенню духовності й культури. Незважаючи на певні труднощі, ці процеси на терені району набули характеру національного відродження.

V. Узагальнення та систематизація знань учнів.

Фронтальне опитування:

1). Які племена проживали на території Сватівського краю?

2). На території якого слобідського полку була заснована слобода Сватова Лучка?

3) Дайте характеристику основним подіям періду 1905-1907рр.?

4) Чи приймали сватівчани участь у революції 1917 року?

5) Який внесок зробили сватівчани в перемогу над німецькими загарбниками?

6) Як розвивається край після проголошення незалежності України?

VI. Підсумки уроку.  

Таким чином можна зробити висновок, що історія нашого краю налічює багато віків. Мешканці Сватівщини ніколи не стояли осторонь історичних подій, що відбувались у країні та світі.

VII. Домашнє завдання.

обсудить на форуме                перейти на страницу "статьи"                Новости              Объявления