Вірш: ВЛАДІ ГАНЬБА!

Розбирають Майдан по камінням...
То ж чому до такого дійшли?
Не хватає людського терпіння,
Депутати народ довели.

Сніг із кров'ю змішався людською,
І тріщать українські чуби.
Хто не згоден з правлінням, взяв зброю -
До великої йде боротьби.

І кричали: - “Ганьба!” - люди владі.
Вже не терпить знущання народ.
Лиш жирують всі, хто при посаді,
Заглядать вже набридло їм в рот.

Та хіба це можливо терпіти?
Мов воли працювати на них.
І терпляче у злиднях всім жити?
Заробляти лиш в наймах чужих.

Знов у наймах і знову у злиднях -
Те ж Шевченко писав у свій час.
Жили так ми тоді і огидно,
Що принижують знову всіх нас.

Не громіть люди гарного міста,
Не катуйте братів та сестер,
Бо усі ми сородичі, звісно,
Тільки вибір став різний тепер.

Хто за владу, а хто проти неї.
Так до відчаю всіх довели!
Шлях кровавий у влади цієї,-
Змили кров, свідки в землю лягли.

Як пропхались, якими шляхами,
Як мільйони в кармани гребли -
Знає влада та знаєм ми з вами,
То ж не власні над ними суди.

Ті, хто нам обіцянки давали,
Свій народ захистить не змогли!
Як же нам воювать з ворогами,
То ж скажіть, українські сини?

Ми — єдиний народ — то є сила!
Не діліть на своїх на чужих.
Чи є влада — народ , щоб любила,
Щоб розквітла країна при них?

Щоб давали усім працювати
Не на цих ожирівших господ!
Підприємствам пора розквітати,
І прибуток щоб бачив народ.

Скільки ж того добра загубили!!!
Та людських покалічено душ!
Ви кармани свої лиш набили,
А народу залишили “куш”!!!!

Що ж Ви робите, пан Янукович,
Чи можливо терпіти все це!?
Правлять з Вами то коріш, то родич,
Україна ще гірше живе.

Братовбивча війна! Схаменіться!
Україна єдина для всіх!
Не вбивайте! За руки візьміться,
Братовбивча війна — то є гріх!

Тільки владу пора замінити,
Про людей вже не дбає вона,
Гаманець лиш бажає набити,
Що там їм громадянська війна!

На Майдані загинули люди
Вже не бачити їм нових змін.
Пам'ятати їх кожного будем!
Та життя не повернеш вже їм.

І чому такий злодій зробили?
Та чи винні солдати при тім?
Катували їх, різали, били,
А вони захищали ваш дім!

І законів вони не приймали!
Вони наші народні сини.
Та хіба вас вони обікрали?
Це наказ! І на захист всі йшли.

Ми за правду! Та не братовбивці!
Схаменіться і Захід і Схід!
Як що влада така не годиться,
То війська теж страждали від них.

Південь теж відокремитись хоче,
А чому? Бо страждали усі!
Люди добрі, відкрийте ж ви очі,
Ми об'єднані в нашій Русі.

Побудуємо світле майбутнє,
Чи земля не найкраща у нас!
Україну славітемо будем,
Люди, прийде, повірте, цей час!

Тільки в виборах не помилися,
Щоб при владі стояли мужі,
Які б Слави могли домогтися,
Як є розквіт — немає межі.

І ніхто не поїде у найми,
І ніхто не покине землі.
Нас хотять роз'єднати, то ж знайте, -
Пливемо в одному кораблі!

Боже праведний, дай же нам сили,
Щоб держава та люди зросли,
Україні набридли могили,
То ж не пхайте її ви туди.

Знову гасло - “Славім Україну!”
То ж славімо її назавжди!
Усі разом за нашу єдину, -
Не відчуємо більше біди.