|
23.12.2014 рік
Світлана Сирена
Що ж ти, Україно наробила?
Всіх дівчат по світі роздарила.
Вже і в Африці шукають долі,
Бо немає в Україні волі.
То ж хіба ж це справедливо, нене,
Майже всі дівчата полоненні,
Бо немає в дома в них притулку, -
Війни.., голод... і усе без толку.
Вже набридло це ярмо собаче,
У нещасті завжди, нене, плачеш.
А твої мужі, що верховодять
У крові й сльозах людей затоплять.
І чому, скажіть, цей скаче долар,
Євро теж підстрибує у гору?
А чи можна якось то зробити,
Щоб народ не став за все платити?
І чому війна йде в Україні,
Гинуть люди ні в чому не винні.
То ж коли ми станем процвітати,
Щоб були “...і син, і батько, й мати...”
Щоб були щасливі наші люди,
Щоби радість розпинала груди,
Щоб могли ми дякувать життя
За добротне наше майбуття.
|
