|
13.11.2021 рік.
Світлана Сирена
Розлилась тиша по кімнаті,
Все знову стало звичним.
Провели вечір, як у святі,
Але свята не вічні.
Порозважалися чудово -
Веселощі, обійми…
Та знали – все це тимчасово!
Ця мить злетить, й ми вільні!
А на столі палала свічка…
Дві нитки в ній горіли…
Два завитка, як чоловічки,
Неначе говорили.
Чи нам усе це так здавалось,
Дивились… було смішно!
То ж ми сміялись й дивувались,
Було це так потішно.
Ми теж з тобою розмовляли:
Згадали про минуле,
Щось один одному казали…
Ці вогники відчули.
Є щось магічне в них напевно,
Що так нас відчували.
Як ти пішов, вони завмерли,
І ледве догорали.
Час зустрічі злетів так швидко,
І тиша знов розлилась…
Й все розлетілось непомітно…
Немов мені приснилось.
|
