|
29.08.2021 рік.
Світлана Сирена
Душа від болю завмирала,
Застигли сльози на очах.
Не плакала і не ридала,
Немов забили в душу цвях.
Завмерла, стиснулась, зімліла,
Стулилася уся в «кулак»,
Цей біль, в якому затверділа,
Давив на душу і набряк.
Потрібно душу відновити,
Потрібно дати їй тепло.
«Кулак» цей маю розтулити,
Щоб вільним дихання було.
Потрібно біль цей відпустити,
Щоби душа знов розцвіла.
Щоб довіряти, щоб любити.
Душі так хочеться тепла.
І де ж знайти оті краплинки,
Такі потрібні для душі?
Яскраві, чисті, мов росинки,
Родинні, теплі, не чужі.
|
