|
2.06.2021 рік.
Світлана Сирена
Не ліпи з мене бабу дурненьку,
Хоч і знаю, що й так вже старенька.
Ти щось «косиш», зустрітися хочеш,
Та до мене все ноги волочиш.
У руках твоїх пляшка спиртного,
Треба їсти шукати до цього.
Ми ж посидимо, щось перекусим,
Та не має у цьому спокуси.
Очі солодко дивляться, з п’яну,
Чогось хочеш? Зануриться «в рвану»?
Чи, можливо, в душі насолода?
Ще бентежить тебе моя врода?
Та не маємо вже тої сили…
Душа просить, та ми посивіли.
То ж посидимо, вип’ємо чарку,
Ти обіймеш мене, стане жарко.
Ми не пара – життя розлучило,
Ледь тріпочуть розпущені крила.
|
