|
14.04.2021 рік.
Світлана Сирена
Мізки так напружені,
В них відчай без краю.
Всі люди відчужені,
Та я все благаю:
«Єднайтеся, людоньки,
Які ж ми всі різні!
Здичавіли, згублені…
З’єднайтесь! Чи пізно?»
Кордони оточують…
І що нам робити?
Життя всім скорочують…
А як далі жити?
В цей час олігархи
Без меж наживаються.
Та землі зачахнули -
Це норма – вважається.
Хтось оголяється,
Та й шоу в них пишні.
Вони розважаються,
Сльози ллють інші.
Жаліємось, плачемо…
Чогось не хватає.
Живемо й не бачимо
Чому? Й що нас чекає?
Чому ж ми не дбаємо
Про землю країни?
Людей не шануємо…
Які ж в них провини?
Що ж з нами буде?
Як дім захищати?
Хто всіх розсудить?
Де сили взяти?
Так боляче, люди!
Що хочу кричати:
Любіть Україну,
Вона наша МАТИ!
|
