|
17.10.2020 рік.
Світлана Сирена
Ми всі живемо на Землі.
В ній є скарби, її багатство!
Та люди жадібні та злі:
За них себе загонять в рабство.
Ховали, знайдені скарби,
Монети та каміння.
Зникали, потім назавжди,
Скарби для покоління.
Хто більше мав, той більш бажав,
Не в силах зупинитись.
Він душу й совість продавав,
Вбивав, щоб знов нажитись.
Скарби Земля давали їм,
Вона й їх відбирала.
Хто користався скарбом цим,
Комусь, було все мало!!!
Розбій та війни знов велись -
Збиралося багатство!
Його вивозили кудись,
Й ховали в земне царство.
Ще й часто катували тих,
Хто хтів ним володіти!
Все відбирали, хто не встиг,
Сховати чи втопити.
За жадібність ішли на смерть,
Щоб іншим не дістались.
За блиск – життя віддалось геть,
Скарби кудись ховались.
Заховані скарби в землі…
Їх інші знов шукають!
Складають вже на кораблі,
Та й кораблі зникають!
І поглинає скарб вода,
Щоб люди схаменулись.
І знов біда, біда, біда…
Чому ж це так відбулось?
Ділитись треба з усіма!!!
Навіщо все одному?
Країна б їхня ожила,
Всі б жили краще вдома.
Щоб скарб для кожного блищав,
Й життя було б щасливим!
Ніхто б в країні не страждав,
Однаково б всі жили.
Земля дарує нам красу.
Не вміємо цінити!
Війною йдемо на війну –
Життям би дорожити!
Навіщо скарби без життя?!
Цей блиск для насолоди!
То ж насолоджуйте буття,
Приходячи до згоди!
|
