|
12.03.2021 рік.
Світлана Сирена
Весна ніяк не набирає сили,
Звертається до сонця – «Дай тепла!»
Та хуртовина землю снігом вкрила,
І хмари сунуть з вітром заграва.
Ти, Березень, настільки жартівливій!
З весною та з зимою заграєш.
Тебе весна теплом обійме щиро,
Засяєш… Потім знову зиму звеш.
Що розпалився, й зиму закликаєш?
А та зраділа й кличе сніговій.
І ти спокійно все оце сприймаєш.
Як ллється дощ, ти снігу вже не сій!
Вода із снігом злилися у кашу,
І знову лід блищить, тай слизько так!
Зима, залиш ти вже країну нашу,
Лети на Північ, та й не сій цей жах!
Не зрозуміле дійство у природі,
Ще вчора в хуртовинах сніг літав,
Та промінь сонячний, ось, вже сьогодні
Прорвався з хмар, і навіть лід розтав.
Весна зимі вже підмочила крила,
Пішли дощі, змиваючи сніги,
Услід теплом повітря відігріла,
Їй сонце посміхалося згори.
Та знову десь мороз злетів із ночі,
Не дощ, а сніг кружляє навкруги.
Хтось Березень навів на тебе порчу,
Отямся, та весні назустріч йди.
Чекають всі тепла, любові, квітів,
Щоб відігрілася душа у всіх.
Які хвилюючі, чудові миті
В обіймах теплих з променів ясних.
|
