|
26.01.2021 рік.
Світлана Сирена
Хочу я продати совість свою, брате,
Та не знаю, з чого треба починати.
Все життя живу я, нею не торгую.
З усіх сторін чую, що не так живу я.
Чую що завгодно, що вона не модна!
Совість – це ж для тебе! Чи в ній є потреба?
Давить совість груди, бентежить та нудить,
Ніхто не спитає: є вона, немає.
Совість проявляєш, себе забуваєш.
Всім допомагаєш, про себе не дбаєш.
Хочеться вгодити, щоб не розлютити,
По совісті жити – мусиш щось робити.
Чи всі совість мають, чи десь забувають?
Глибоко ховають, та й не проявляють.
Гублять совість люди і що далі буде?
Б’ють себе у груди, та немає чуда.
Що ж мені робити – продати, носити?
Без совісті жити, це ж як захворіти!
А хворих багато, не перерахувати,
І всі йшли в депутати, вчиняти дебати.
Билися, сварилися, нічого не добилися.
Як совісті немає, чого ж народ чекає?
Совість загубилася і життя змінилося.
Верхи збагатилися, з совістю не зжилися.
А совість треба мати. Як без неї, брате?
Всі бажають жити, радіти та любити.
Совість не продати й іншим не віддати!
Тож її тримайте, життя прикрашайте.
|
