|
02.02.2020 рік.
Світлана Сирена
У кар’єрі, на Старому місті,
Там, де глину брали ще колись,
Збудували в нім споруди різні,
Та щось цей проект так і «завис!»
Архітектори щось міркували,
Спланували людям тут Квартал.
Європейським цей Квартал назвали,
Та Європою й не пахне там!
Збудували декілька будинків,
У дванадцять поверхів вони!
І закинули!.. Це що за вчинки?!
Люди засилилися… Жили.
Кошти люди у проект цей вклали!
Та квартири дали не усім!!!
А як гарно все намалювали,
Та наявність вразила, мов грім!
Люди ж брали кошти у кредити,
Щоб вложити їх у це житло!
А їм досі ще нема де жити!
То ж чому їм так не повезло?
Де ці кошти, що вкладали люди?
Лише стіни збудували їм!
Під підлогу не було споруди,
І ремонт робити їм самим!
А проект намалювали гарний!
Дитсадок, майданчики, стежки…
Але люди їх чекають марно!
Господи! Ти ж їм допоможи!
Дитсадочок вже стоїть роками,
Ще недобудований такий!
Дивлячись на це, сумують мами,
Малюкам потрібний вже новий!!!
Переважно - молоде сімейство!
Є машини, майже що у всіх.
Ніде ставити! І треба ще й майстерство,
Щоб кудись втулитися ти зміг!
Для машин немає тут стоянок,
Хто вліз першим, той і переміг!
В’їзд та виїзд у Квартал поганий!
Ще й крутий! Туди – сюди для всіх!
А щоб ще там влізли пішоходи,
Чи коляска з дітками пройшла!!!
Ні! Чекати треба, чи обходить.
То ж куди?! Дорога то одна!
Це щось зовсім вже незрозуміло!!!
А де ж другий вхід, щоб для людей!
Десь би сходинки чи спуск зробили.
Хто ж придумав тут підйом оцей?
Мамам з дітками гуляти страшно,
Бо з колясками не пройдеш тут.
Треба придивлятися уважно,
Щоб знайти безпечний їм маршрут.
Прокладіть спочатку ви дороги,
Та стоянки для машин зробіть!
Хто ж тут будував!? Які уроди?
Чи можливо людям тут ходить!?
Є в будинках гарні магазини,
І товар зі всіх сторін везуть.
Це так зручно! Тільки ось машини
Й цю доріжку зовсім розіб’ють.
І земля висить над головами,
Ще й немає входу від доріг,
Як зайти в Квартал? Не маю тями!
Хто б дорогу показати зміг?
Цей крутий підйом лиш для машини,
Є драбинка з дощичок, йде вниз!
Та вона на другій половині,
І така жахлива, ледве б зліз!
Ще й звисають із дерев коріння,
Вся земля обсипалася з них,
Без укріплення висить оце створіння!
Був кар’єр, ось так він і застиг!
Колись глину із кар’єра брали,
А завод тут цеглу виробляв.
Ці дерева в землю проростали,
Щоб цей грунт до низу не сповзав.
Вже дерева стіни не тримають,
І дощі зливають вниз весь бруд,
Стін не зміцнюють, не піднімають…
Чи в майбутньому все ж їх зведуть!
А ще є там озерце маленьке,
Обросло багнюкою усе,
У проекті зроблено гарненько,
А у дійсності – таке брудне.
Як же можна кинути все в прірву?
І чому у бруді живемо?
Створено ж не хмарочоси, вірно?
До ладу чи все доведемо!?
Зручностей ніяких тут немає,
Зроблено усе так – «аби як!»
Певно забудовник не страждає
Як цим людям жити ось отак!
Хочеться розваги для малечі,
Тренажери б підліткам зробить!
Та грошей немає! Де, до речі!?
Де поділись? Хто це пояснить?
Ми не європейці, не китайці,
Та у праці все ж різниця є!
Що ж мішає? Що це за поганці,
Хто нам гарно жити не дає?
Хабарі, корупція… Чи совість?!
Чи якась продажність у крові?!
Всі тікають десь у невідомість,
То ж працюйте в себе на землі.
Хтось складав оці проекти, люди!
Був високий інтелект у них!
І цей план був згоджений усюди!
Забудовник обікрав та й зник!
І його IQ було, щоб вкрасти!
Не донести людям це добро!
Чим вони прославились? Що власні
Цех людей усунути в багно?
Взявся – дороби, щоб все блищало,
Та щоб сором душу не зламав!
І тоді завжди буде пошана,
Гордість за усе, що збудував!!!
|
