|
20.04.2020 рік.
Світлана Сирена
Не вдягнула плаття гарне,
Не гуляла де є люди…
Свято, Великдень! Так файно!
Пусті вулиці лиш всюди.
Люди десь проходять в масках,
Та тримаються подалі.
Я попала, ніби в казку.
Чи це сон? Що ж буде далі?
Як не звично це сприймати,
Людей тяжко пізнавати.
Ходить вірус цей проклятий,
Заганяє всіх до хати.
А відважні йдуть до церкви,
Просять допомоги в Бога!
Люди, і чому ви вперті?
Вдома для колін підлога.
Помоліться до ікони,
Бог у серці має бути,
В хату не несіть «корони»!
Оцей вірус тяжко збути.
У сім’ї, якщо є згода,
Свято разом відзначайте,
Віримо, пройде негода,
Справ побільшає! Чекайте!
А що далі? Час триває…
Вірус цей ми подолаєм!
Та в житті усе буває,
Хто не слухає – вмирає.
Щоб життя не зупинити,
Хтось все ж мусить працювати!
Комусь дома відсидіти,
А комусь ризикувати.
Бережіть здоров’я, люди!
Помоліться Богу вдома.
Великдень! – Він знову буде,
Була б нація здорова!
|
