|
14.05.2019 рік.
Світлана Сирена
Яке це щастя, як на тебе чекають,
І ти потрібен не тільки сам собі!
Яке це щастя, що тебе поважають,
Сприймають у радощах та у біді.
Яке це щастя, що тебе розуміють,
Відчувають сльози, крізь сміх, на очах,
Ще й долоні подихом своїм зігріють,-
І побігло тепло по змерзлих плечах.
Тож маєш щастя, що ти комусь потрібен,
Не на одинці каву п’єш в сніданок,
Щось в розмовах відчуваєш тобі рідне,
Наснага йде у цей чудовий ранок…
Найвище щастя, як просто відчуваєш
Палкі обійми, відверті та міцні.
І кожну мить таку цінуєш, розумієш,
Це радощі в душі, розлились мов пісні.
Хтось відвернувся, бо вже не зміг простити,
Хтось вирішив, що краще жити в самоті.
Та чи не прийдеться потім пожаліти?..
Вже не повернеш того, що у забуті.
|
