|
Серпень-жовтень 2019 рік.
Світлана Сирена
Роз’єдналась Україна
На бідних та багатих!
Та нікого нема винних,
Бо ми всі - демократи.
Все говоримо й говорим…
А біль не втихає.
Лиш розмовами всіх морим –
Аж в душах палає.
Запалали душі з люті
Від новин скорботних,
Ми до цих новин прикуті,
Бо нема зворотних.
Про дослідження в країни,
Про великі справи!
Дуже рідко ці новини
Нам розповідали.
І живуть собі багаті…
Інші – їхні слуги!
Провернули так ці «знаті»,
Що ми в них в прислугах.
Президенти все мінялись,
Та народ біднішав…
Люди всюди розбігались.
Бо життя все гірше.
Про корупцію говорим,
Про сміття й дороги…
Та ніяк їх не підкорим,
В чеканні перемоги.
Розкрадають все, що можуть,
Ті, хто має владу,
Скільки ж їм потрібно, Боже!?
Схоже це на зраду!
Хтось радіє від вечірок,
Гарно їм живеться!
А святкують все без міри…
Розкіш з неба ллється.
Інші не знайдуть рятунку: -
Голодні та босі.
Микаються без притулку
Безхатьки зарослі.
Щось не так іде в країні!
Чи не ті керують?
Незахищеній людині
Як жити диктують.
Маєш силу – маєш право!
Маєш гроші – владу!
Та яка про них йде слава,
Все це якось ззаду.
Маємо усі ми право
І свободу слова.
Влада все це змарнувала!
Залишилась мова.
Маєш право розмовляти,
Та пісні співати,
Вишиванки одягати,
Гопак танцювати.
Тільки біль так давить груди…
Війна все ж триває!!!
А різницю бачиш всюди,
Де бій – не співають!
Дивляться бійці у очі
Смертельній безпеці,
А їх рідні дні та ночі
З молитвами в серці…
Їм не розваг успішних
Та людей багатих.
Їм би дочекатись лише
З фронту та й до хати.
Їх дратують ці розваги
Та гульня на віллах,
І пісні, де секс лиш вабить,
А не біль у війнах.
Не оголення турбує,
А спокій в родинах!
Мабуть, пісня потребує
Змін… вона повинна
Своїм текстом надавати
Людям цим наснаги.
Бо так тяжко їм чекати…
Хочеться поваги!
Щоб про подвиги співали,
Про бажання ЖИТИ!
Та як рідні їх чекали
В обіймах зустріти.
Певно час не той для блуду!
Треба МИР нам мати!
Дуже давить біль на груди
Розваги сприймати.
Тим, хто йде у бій під кулі
В спеку та морози,
Спить в руїнах, чи на полі,
Стримуючи сльози.
Вони мир для нас тримають,
Щоб життя буяло!
Хай пісні для них співають!
Та цих пісень замало…
Не жалійте для них слова,
Та нот найніжніших!
Українська наша мова
Набагато ширша.
Ой, не час нам на розваги,
На пісні без сенсу!
Приділяйте тим повагу,
Хто прикрив нас серцем.
Щоб країну розвивати,
Згуртуємось разом!
Та повинні розуміти,
Ми змінились з часом.
Треба сили об’єднати
Багатим та бідним,
І країну розвивати,
Бо ми ж собі потрібні!
|
