|
01.04. 2014 рік
Світлана Сирена
В дев’яностих Лазаренко з Тимошенко крали,
Люди з відчаю такого швидко помирали.
Змінювались президенти, та все більше крали,
Зараз зовсім на шматочки тебе б розірвали.
Що там з газом цим крутили, тяжко розібрати,
Гроші файно розділили і пішли за грати.
Тільки кошти за кордоном, в бюджеті нічого,
Бо не в дружбі із законом, - що в них є святого?
І куди тепер дорога, мати Україна?
Так тебе вже обікрали, а в чому ти винна?
Скільки ж бачила ти зради, скільки ж сліз пролила.
То ж немає тої влади, щоби захистила.
Все корупція з'їдає і немає волі,
А ніхто не захищає, ділять лиш на долі.
“Чорні птахи” над тобою впевнено кружляють,
“Черв’яки”, які при владі, теж допомагають.
Ні зарплат нема, ні коштів для простого люду.
Скачуть люди, мов ті воші, від такого блуду.
Покидають люди хату, бо нема в ній долі,
А земля, така багата, стогне від неволі.
Ой, до неї б наші руки, щоб все відродити,
Годі вже терпіти муки, треба файно жити!
Щоби владою пишався весь народ країни,
Оживіть родючі землі, села, ферми, ниви.
Поверніть країні гроші, які розікрали,
І людей отих хороших, що батракували.
Схаменіться, не вбивайте, бійтесь Бога, люди!
Все що згасло обновляйте, життя кращим буде.
|
