|
12.11.1019 рік.
Світлана Сирена
Я іду та вдивляюсь в обличчя людей…
Кого б обійняти так щиро хотілось?
І стало так сумно, бо майже, весь день
Не бачу обличь, щоб в них очі світились.
Ніяк не збагнути мені, а чому
Обличчя в людей цих такі не щасливі?
Чи дуже втомились… Гірчить від ідей,
Які не здійснились… були не по силі.
Можливо, щось йде не так, як хотілось?
Пропало бажання, чи друзів немає,
Щоб допомогли, щоб ідеї здійснились!
Чи то так завжди? Чогось не вистачає…
Проблеми у всіх – багатих та бідних!
Життя не похмуре, це ми так вважаєм!
Змініться в думках: болючих, огидних,
Цінуйте свій час!.. А «дірки» залатаєм!
А смуги життя такі різнобарвні.
Не пізно змінити усе, що бажаєш!
Повірте ви в себе, зусилля не марні,
Як хочеш, нове щось в житті відкриваєш.
Я тих обійму, хто цього потребує.
Всміхайтеся люди, життя прикрашайте!
Цінуйте людей, хто обійми дарує,
І серед усіх лиш таких ви шукайте!
|
