|
Травень 2019р.
Світлана Сирена
Однин на проти другого
Стояли, мов вовки.
Блищали очі кожного: -
Як далі мають йти?
Один вже був розкручений,
В політиці він зріс.
А другий не досвідчений,
Актор – що грав на «біс»!
Ці два «вовки» зчепилися,
Все лили бруд із слів…
Ледь, ледь… вже б перебилися,
Бо кожен «закипів».
Народ прослухав кожного,
Чекаючи добра.
Та щось в душі спорожніло –
Розмова, та не та!!!
Ці лайки - надоїли вже!
Про те, хто більше вкрав.
Боролися зі злиднями,
На всіх чекав провал!
І люди помилилися,
Бо влада вся гнила!
- За що то ми боролися?
Все думкою гада.
Пропала віра в першого,
Брехнею він обріс!
Та що ж робити з рештою?
Той другий - ще не зріс!
В політиці зелений ще!
До сцени він мастак.
Як людям ви повернете,
В злодійських що руках?
Знов думкою гадає все
Народ, що так збіднів.
- Хай краще буде щось нове,
Ніж падати у «рів»!
Вже скільки років віра ця
Покою не дає!
Немає війнам цим кінця…
Хай мир вже настає!
Надоїло виживати,
Хочеться пожити!
В Україні працювати,
За кордон - летіти.
Щоби там відпочивати,
Разом з діточками.
В синє море попірнати…
Коштів дуже мало!
Кожен раз голодомори,
Війни та розруха!!!
Хто при владі – лиш говорить!!!
Чули все вже вуха!
Мабуть, промінь нам з’явився.
Та «темрява» не спить!
Не зламай всім віри! Лийся…
Людська душа щемить.
|
