|
28.06.2011 рік.
Світлана Сирена
Чи цього не було?...
Чи не так щось склалось?...
Як майбутнє ляже?..
Тяжко пояснить.
Серце все ж кохало...
І душа сміялась...
Все ж була найкраща
Ця щаслива мить!
Як в ній прибувала,
Я вірші писала.
Не можливо зразу
Все то пояснить: -
На тебе чекала...
Потім зустрічала...
І до цього часу
Тіло все тремтить.
Дарував хвилинки,
Сонячні перлинки...
Святістю покриті
Всі ті почуття.
Ми дві половинки,
Світові частинки,
У коханні злиті
До самозабуття.
Пройде все, я знаю...
Та тебе благаю: -
«Кожні ці хвилинки
З нами хай живуть!»
Я вже не чекаю...
Чуєш, не чекаю!
З часом щім кохання
Той не повернуть.
Нам відкрила доля,
Була її воля,
Сонячну доріжку
На обох шляхах.
Зараз, як спросоння,
Розгорну долоні
Тай себе потішу,
Що кохала так!
|
