|
27.06.2011 рік.
Світлана Сирена
Хто смуток мій розвіє?
Чому біль не втихає?
Все тіло наче мліє...
Чи то душа кохає?..
Як що вона кохає,
Повинна я радіти!
Та смуток серце крає...
Не знаю, що робити.
Ці дивовижні очі!
Не бачу в них кохання...
Мов зірки дві із ночі,
Чаклують світ бажання.
Вони такі далекі,
Такі недосягненні...
Злетіть вниз, мов лелеки!
В чеканні я даремнім...
Дивіться в мої очі,
Хіба ж то , чи не видко?
Кохання в них клопоче...
Мерщій злітайте, швидко!
Та очі лиш блищали,
Це сяйво було гарним,
Таємністю моргали...
Чекать кохання марно.
Чи сонце в небі сяє,
Чи місяць в ньому ходить,
Все ж серце не втихає...
Дві зірки ці знаходить.
|
