Твір, який мільйони людей по
справжньому сприймають як музичний символ своєї національної спільноти, не може бути створений штучно чи нав'язаний "згори" — лише від усього серця. Він мусить пройти перевірку часом, історичними подіями, стати невід'ємною часткою суспільного життя.
Органічне поєднання піднесеної музики М. Вербицького з високопатріотичним змістом поезії Павла Чубинського якнайкраще резонувало з волелюбними прагненнями українського народу. Твір "Ще не вмерла Україна", в якому злилися найсокровенніші помисли представників Сходу й Заходу України, невідворотно йшов шляхом всенародного визнання, з плином часу дедалі впевненіше розширюючи простір свого духовного впливу.
Для чотириголосого чоловічого хору
без супроводу "Ще не вмерла Україна" була вперше опублікована у збірнику "Кобзар", що вийшов у Львові 1885 року під редакцією близьких до Вербиць-кого композиторів та музичних діячів А. Вахнянина та П. Бажанського.
Те, що твір сприймався сучасниками
як своєрідний національний символ, доводить і той факт, що упорядники збірки "Кобзар" вмістили його чотириголосу розкладку для чоловічого хору у першому розділі, серед поширених у Галичині пісень-гімнів: "Мир вам, браття", "Щасть нам, Боже", "Я щасний, руську матір маю".
Важливе місце "Ще не вмерла Україна" посіла у "Руському співанику" Костя Паньківського (1888) — одному із перших видань товариства "Просвіта", призначених для масового вжитку і навчання молоді.
Вперше пісню П.Чубинського та М. Вербицького "Ще не вмерла Україна" почули в Перемишлі. Окремі згадки про її виконання відносяться до 1863 року.
Більш широке оприлюднення твору і його перший помітний громадський резонанс пов'язані з театральним середовищем. У грудні 1864 року на сцені Народного театру "Руської Бесіди" у Львові відбулася повторна вистава п'єси "Запорожці" — так званої комедіо-опери "Поворот запорожців з Трапезунду", написаної представником "української школи" в польській літературі Каролем Гейнчем.
Прем'єрний спектакль не мав успіху й, очевидно, задля залучення публіки при його повторі у виставу було введено хор козаків — саме згаданий твір Вербицького. Щоправда, зі зміненими словами на початку: "Ще не згибло Запорожжє". Цей хор на вимогу публіки було повторено двічі, а преса назвала його "прекрасною піснею".
Потужно, вільно й окрилено, як пісня-гімн, причому створена буцімто на слова Тараса Шевченка, "Ще не вмерла Україна" прозвучала під керуванням А. Вахнянина як заключний номер першого на західноукраїнських землях шевченківського концерту, влаштованого в Перемишлі 26 лютого (10 березня) 1865 року на роковини смерті Кобзаря. Рецензент журналу "Мета" з пафосом відзначав, що коли зі сцени пролунали слова про майбутнє воскресіння країни, "тоді молоді козаченьки, що стояли в-півкруга за декламатором гукнули сильним хором гімн Тараса:
Ще не вмерла Україна І слава і воля!"
(Мета, 1885, ч. З, 15 (27) квітня, с 78-81)
Популярність твору Чубинського — Вербицького постійно зростала, він швидко завоював пріоритет у святкових патріотичних концертах, особливо шевченківських, набув офіційно-репрезентативного значення. Про це свідчить, приміром, виконання семінаристами у 1867 році "Ще не вмерла Україна" поряд з державним австрійським гімном на святковому прийомі, влаштованому з нагоди Нового року львівським митрополитом Спиридоном для вищих австрійських урядовців.
Вельми резонансним було виконання гімну "Ще не вмерла Україна" під час поїздки хору "Боян" у 1891 році до Праги на відкриття чеської Краєвої виставки. Він прозвучав в концерті, влаштованому у "Міщанській Бесіді" на честь української делегації.
А найважливіше, пісню сприйняв український загал. Вона стала по-справжньому народною, широко відомою і розспіваною. Ноти пісенного твору "Ще не вмерла Україна" можна зустріти в рукописних зошитах ентузіастів хорового співу (наприклад, у збірці Еміля Менцинського, де перші нотатки здійснені у 1863 році). Збільшується кількість згадок преси про її виконання під час проведення різних громадських заходів.
У побуті, подібно як це має місце з фольклорними зразками, пісня шліфувалася, видозмінювалася, і хоча загальна поетично-музична основа лишалася незмінною, в ній з часом, особливо на зламі XIX і XX століть, почали з'являтися деякі нові словесні й мелодичні нюанси.
Як приклад такої фольклоризації твору Чубинського — Вербицького можна навести, приміром, заміну слова "вороги "на типову для народної поезії здрібнілу форму — "воріженьки '("Згинуть наші воріженьки...").
У спогадах сучасників П. Чубинського та інших документах є свідчення того, що спочатку перший рядок звучав так: "Ще не вмерла України і слава, і воля". Пізніше утвердився і став загальноприйнятим варіант "Ще не вмерла Україна, і слава, і воля".
продовження
Сторінки
1.
2.
3.
4.
5.
Інформація взята з науково - популярного видання "Державний Гімн України", популярний історичний нарис. Випущеного на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга"
Автор тексту Марія Петрівна Загайкевич.
Матеріали, публікації та дослідження, використані при
складанні нарису:
-
Павло Чубинський. "Ще не вмерла Україна" / Упорядник та коментарі Федора Погребенника.
— К.: "Обереги", 1991.
-
Погребенник Федір. "Ще нам, браття молодії,
усміхнеться доля". Героїчна і трагічна історія гімну.
Рукопис. — К., 1993.
-
Трембіцький Володимир. Національний гімн "Ще не вмерла Україна..."
та інші українські гімнові пісні. Друге перероблене і доповнене видання. — Львів: НТШ, 2003.
-
Чередниченко Дмитро.
Павло Чубинський. — К.: Видавничий дім "Альтернативи",
2005.
-
Загайкевич Марія. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. — Львів: "Місіонер", 1998.
-
Зелінський Олександр. Редакції гімну "Ще не вмерла Україна" в старих рукописах та першоджерелах // Musica Galiciana, т. 6, с. 257-307. - Львів, 2001.
-
Зелінський Олександр. Виникнення та перші кроки життя національного гімну "Ще не вмерла Україна" // Актуальні проблеми
внутрішньої політики. — К., 2004, №4, с 11-27.
Скачать Гимн Украины
(Гимн Украины в mp3 формате находится в архиве rar, размер 1,51 мб.)
